Цеофіліт

Цеофіліт
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура	Zp[2]
Хімічна формула	Ca₁₃Si₁₀O₂₈(OH)₂F₈ * 6H₂O
Nickel-Strunz 10	9.EE.70[1]
Dana 8	73.1.4.1
Ідентифікація
Сингонія	тригональна сингонія[3]
Просторова група	кристалографічна група 148d
Інші характеристики
Названо на честь	листок (давньогрецька мова)[4], кипіння (давньогрецька мова)[4]
Цеофіліт у Вікісховищі

Цеофіліт (рос. цеофиллит; англ. zeophyllite; нім. Zeophyllit m) — мінерал, слюдоподібний силікат кальцію.

Від грецьк. «зео» — закипаю і «філлон» — лист (A.Pelikan, 1902).

Синоніми: кноліт, радіофіліт.

Хімічна формула:

• 1. За Є. К. Лазаренком: Ca₄[F₂|(OH)₂|Si₃O₈]•2H₂O.
• 2. За Г.Штрюбелем та З. Х. Ціммером: Ca₄Si₃O₇(OH, F)₆.
• 3. За «Fleischer's Glossary» (2004): Ca₄Si₃O₈(OH, F)₄•2H₂O.

Містить (%): CaO — 46,82; SiO₂ — 37,67; F — 7,99; H₂O — 7,52.

Сингонія гексагональна. Утворює секреції радіальноволокнистої будови. Спайність досконала по (0001). Густина 2,76. Тв. 3,5. Безбарвний до зеленуватого. Легко плавиться. Зустрічається в мигдалинах, переважно основних ефузивних порід разом з натролітом та іншими цеолітами.

Рідкісний. Знахідки: Шелкопф (Ейфель, ФРН), Вилко Брєжно (Чехія). В Україні на Закарпатті знаходиться одне з найбільших родовищ цеоліту в Європі.

• Список мінералів

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Цеофіліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Цеофіліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

• Mineralienatlas:Zeophyllit (Wiki)
• Database-of-Raman-spectroscopy — Zeophyllite [Архівовано 25 травня 2014 у Wayback Machine.]