Вероніка Цепкало (7 вересня 1976 (1976-09-07 ) Могильов президентських виборів 2020 року [ 1] Валерія Цепкала .
Народилась у Могильові . Матір — Євгенія Шестерікова, сестра — Наталія Леонюк, дід — письменник Петро Шестеріков [ 2]
Закінчила Факультет міжнародних відносин Білоруського університету , навчалась у Вищій школі менеджменту та бізнесу Білоруського державного економічного університету , а також вивчала управління бізнесом у Національному інституті малого та середнього бізнесу в Хайдарабаді (Індія). Працювала в компанії Velcom , зараз працює старшим менеджером з розвитку бізнесу в країнах СНД та Чорного моря в компанії Microsoft .
Брала активну участь у президентській кампанії 2020 року в Білорусі: спочатку супроводжувала свого чоловіка, Валерія Цепкало , під час поїздок по містах Білорусі для збору підписів для висування на президентських виборах, а після відмови у реєстрації Валерію Цепкало і його вимушеного покинення країни внаслідок погроз і залякування[ 3] [ 4]
16 липня 2020 відбулось об'єднання штабів[ 5] Світлани Тихоновської , Віктора Бабарико та Валерія Цепкала . Унаслідок цього Світлана Тихоновська , Вероніка Цепкало та Марія Колесникова найвідомішими політичними фігурами в країні, і разом здійснили велику подорож країною, де їх зустрічали тисячі жителів: Дзержинськ , Мінськ , Борисов , Глибоке Новополоцьк , Вітебськ , Орша , Могильов , Бобруйськ , Жлобін , Речиця , Гомель , Сморгонь , Молодечно , Ліда , Гродно , Вовковиськ , Слонім , Барановичі , Брест . Агітаційні зустрічі також планувались у Березі , Слуцьку та Солігорську , але через ризик виникнення провокацій або з інших причин, вони не відбулися.
Основними тезами їхніх виступів були: проведення чесних президентських виборів, звільнення політв'язнів, належний рівень пенсій, безпека дітей та еміграція молоді.
Протягом всієї кампанії, Вероніка зазнавала тиску з боку влади: від збору інформації в школі, де навчаються її діти[ 6] [ 7] [ 8]
Під час виступу на мітингу в Мінську 30 липня 2020 Вероніка розповіла, як її родина постраждала від влади Лукашенка, про сфальсифіковану кримінальну справу проти її матері, у якої на той момент вже була третя стадія раку[ 9]
16 серпня 2020 Вероніка з дітьми приїхала з Росії до України[ 10]
Влітку 2024 року білоруський суд заочно засудив Вероніку Цепкало до 12 років ув'язнення[ 11]
↑ Вероника Цепкало: «Люди выходят уже не за Свету, а за свое будущее» . Euronews (рос.) . Архів оригіналу за 29 вересня 2020.↑ «Выходить с женой в свет — нормально. Люди хотят видеть, кто рядом с президентом». Интервью с Вероникой Цепкало . TUT.BY (рос.) . Архів оригіналу за 3 червня 2020.[Архівовано 2020-12-18 у Wayback Machine .] ↑ Вероника Цепкало в Речице рассказала, как правоохранительные органы занялись её детьми . TUT.BY (рос.) . Архів оригіналу за 25 лютого 2021.[Архівовано 2021-02-25 у Wayback Machine .] ↑ Вероника Цепкало об отъезде мужа из Беларуси в Москву, детях и своих плана [Архівовано 7 вересня 2020 у Wayback Machine .] — BBC News ↑ «Нам потребовалось всего 15 минут, чтобы договориться». Три главные женщины беларуской политики ответили, что будет с выборами [Архівовано 13 серпня 2020 у Wayback Machine .] (рос.) ↑ Вероника Цепкало рассказала, почему её муж и дети уехали в Россию [Архівовано 29 липня 2020 у Wayback Machine .] — Telegraf.by [be] (рос.) ↑ Сестру Вероники Цепкало опрашивали по заявлению Цепкало против бизнесмена Игдеджи . TUT.BY (рос.) . Архів оригіналу за 9 травня 2021.[Архівовано 2021-05-09 у Wayback Machine .] ↑ «Вивезли прямо з парковки». У Білорусі затримали сестру представниці об'єднаного штабу Тіхановської . НВ . 30 липня 2020. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 15 серпня 2020 .↑ «Яна ляжала на падлозе, прыкутая да батарэі». За што ў 90-я арыштавалі маці Веранікі Цапкалы, якая была чыноўніцай і банкірам (біл.) . Радіо Свобода . 3 серпня 2020. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 15 серпня 2020 .↑ Дружина екс-кандидата в президенти Білорусі також приїхала в Україну . РБК-Україна (укр.) . Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 16 серпня 2020 .↑ Правозащитницу Ольгу Карач в Беларуси заочно приговорили к 12 годам тюрьмы . Литовське національне радіо і телебачення (рос.) . 9 липня 2024.↑ Премія Європарламенту імені Сахарова присуджена опозиції Білорусі . Європейська правда оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020 .↑ Сястра Калесьнікавай атрымала за Марыю ў Штутгарце нямецкую прэмію ў галіне правоў чалавека (біл.) . Радіо Свобода . 8 лютого 2021. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021 .↑ Ціханоўскай, Калеснікавай і Цапкале прысудзілі Прэмію імя Льва Копелева за мір і правы чалавека (біл.) . Белсат . 15 квітня 2021. Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 16 квітня 2021 .↑ Fritz-Csoklich-Preis: Auszeichnung für Frauen-Trio (нім.) . Die Presse . 16 липня 2021. Архів оригіналу за 17 липня 2021. Процитовано 17 липня 2021 .↑ Калеснікавай, Ціханоўскай і Цапкала ўручылі прэмію імя Карла Вялікага . Новы Час (біл.) . 26 травня 2022.
1950-ті 1960-ті 1970-ті 1980-ті 1990-ті 2000-ні 2010-ті 2020-ті
