Церква належить до зразків народної архітектури (українське бароко). Поставлена на низькому кам'яному фундаменті, тризубова, одноверха.
У храмі збереглося кілька старовинних ікон XVIII—XIX століть. Є написи на фрагментах давнього іконостасу (Петро Палій). Верхній ярус іконостасу - оригінальний, відреставрований у 2012 році. Нижній ярус виготовлений в теперішній час.
Храм та дзвіниця — пам'ятки архітектури національного значення, охоронні номери 690/1 й 690/2.
Історія
Парафію засновано у XVII столітті. Храм збудовано у 1630 році (фундатор Мартин Лудецький, який на той час володів частиною копичинецьких земель[3]). До 1700 року парафія і храм належали до Львівської православної єпархії Константинопольського патріархату.
Під час ремонту підлоги в 1860 році було знайдено кам'яну надгробну плиту з написом, а в 1980-их роках знайдено людські кістки. Напевно це були останки козаків, бо біля них лежали шаблі.[4]). Церква залишилася збереженою, не зазнала руйнувань ні від пожежі, ні від природних стихій.
Парафія з початку XVIII століття належала до УГКЦ, за винятком 1946-1989 років, коли парафія і храм належали до Московського патріархату. У 1961 році храм закрила комуністична влада, а парафію зняли з реєстрації, 25 серпня 1989 року парафія було зареєстровано, а 24 вересня того ж року храм відкрито знову у підпорядкуванні Московського патріархату. У 1990 році парафія і храм повернулися в лоно УГКЦ. У жовтні 1991 року зареєстровано статут громади, а в грудні того ж року громаді офіційно передано у власність храм Воздвиження Чесного Хреста Господнього.
У 1991 році парафію візитував єпископ Павло Василик, у 2000 — владика Михаїл Сабрига, у 2012 — владика Димитрій Григорак.
Біля храму є кам'яний хрест Святої Тверезості, встановлений 1901 року, місійний хрест 1937 року і ювілейний хрест на честь хрещення Руси-України (1938). При дорозі до Кутецької церкви стоїть кам'яний хрест, відновлений добровільними пожертвами Кутецької церкви 13 квітня 1930 року.
Єдиний у місті пам'ятний Хрест тверезості, поставлений 12 квітня 1901 році (пам'ятка історії), розташований на церковному подвір'ї. Робота самодіяльних майстрів[5][6].
Народився 26 квітня 1977 року в селі Ємелівці Чортківського району Тернопільської области. Доктор богослов'я (2010), член Українського Богословського Наукового Товариства. Закінчив Копичинецьку загальноосвітню школу № 1, Тернопільську вищу духовну семінарію ім. Патріарха Йосифа Сліпого (2003), Люблінський католицький університет (2003, маґістр). Адміністратор храму Зіслання Святого Духа с. Вигода і Воздвиження Чесного Хреста м. Копичинці Бучацької єпархії УГКЦ[7].
↑Карвовський, С. Чотири тижні в Галичині // Духовні, історичні та природні перлини рідного краю: Буклет—путівник. — Склали та упоряд. Худзік О. Д., Сагайдак Л. Т. (Реценз. Гуменюк Я. С., Козачок Н. В.) — Відділ освіти Гусятинської РДА, 2012. — С. 5. (Присвячено 120-річному ювілею патріарха УГКЦ Йосипа Сліпого).
↑Маньовська В. Козацьке бароко в Копичинцях // Вільне життя плюс. — 2013. — 13 лист.
↑Савка, Б. Копичинці. Мандрівка через століття. — Тернопіль : Джура, 2001. — 153 с. — ISBN 966-7497-59-3.
↑Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 18.10.2005 р. № 112.
Алеппский Павел. Путешествие антиохийскаго патриарха Макария в Россию в половине XVII века. Описанное его сыном архидиаконом Павлом Алеппским (по рукописи Моск. Гл. Архива М-а Иностранных Дел) (в 2 вып.). Вып. 2. От Днестра до Москвы. / Павел Алеппский; пер. с арабського Муркоса Г. — М.: Унив. тип., — 1897. — 1066 с.
Земля Тернопільська. Туристичний путівник. — Тернопіль: Джура, 2003. — С. 112 (У Копичинцях є одна з найдавніших культових споруд області — дерев'яна церква Воздвиження Чесного Хреста з дзвіницею 1630 року (на Кутці))
Карвовський, С. Чотири тижні в Галичині // Духовні, історичні та природні перлини рідного краю: Буклет — путівник. — Склали та упоряд. Худзік О. Д., Сагайдак Л. Т. (Реценз. Гуменюк Я. С., Козачок Н. В.) — Відділ освіти Гусятинської РДА, 2012 — С. 5. (Присвячено 120-річному ювілею патріарха УГКЦ Йосипа Сліпого).
Ковальчук М., Фрайнд З. Гусятинщина туристична. — Тернопіль: Новий двір. — С. 7.
Копичинці // Триснюк В. М. Край Гусятинський. — Тернопіль: Збруч, 2007. — С. 28-29.
Маршрут третій: Гусятин — Чабарівка — Васильківці — Крогулець -Копичинці — Яблунів // Де котить води Збруч: путівник. — Тернопіль, 1990. — С. 35-36.
Пам'ятники Градостроительства и архитектуры Украинской ССР. (Илюстрирований справочник — каталог): В 4 тт / Гол. Ред. Н. Л. Жариков. — К. «Будівельник», 1986 р. — 375 с.
Розвиток ремесла, промислів, торгівлі // Савка Б. Копичинці. Мандрівка через століття: історичний нарис. — Тернопіль: Джура, 2001. — С. 46.
.JPG)
