Церква Костянтина та Олени — руїни православного храму XV—XVII століття на Мангупі, розташовані в центральній частині плато, у верхів'ї яру Гамам-дере. Однонефнабазиліка, розмірами 7,3 м на 4,5 м; мабуть, була цвинтарною церквою — у церкві та навколо неї виявлено 175 поховань. Нині залишки стін місцями збереглися на висоту до 2 м-коду.
Вебель М. Мангуп. Руїни грецької церкви. 1853 р.
Церква, на думку істориків, була побудована в 1427 році: час будівництва храму відомий з грецького напису на плиті білого мармуру (9¾ вершка (близько 43,3 см) заввишки, 1 аршин 13,½ вершка (131,1 см) шириною і трохи більше 3 вершків завтовшки), яка, в українському перекладі, звучить так:
Збудований храм цей із благословенною фортецею, що нині бачиться, за днів пана Олексія, володаря Феодоро та помор'я і ктитора святих славних, боговенчанних, великих царів рівноапостольних Костянтина та Олени в місяці жовтні, індикту шостого, літа 6936[1].
Місце і час виявлення плити не встановлено, передбачається, що вона була знайдена між 1803 і 1805 роком[1]: вперше була опублікована П. Сумароковим, у II томі праці «Дозвілля кримського судді, або Друга подорож до Тавриди»[2], причому О. Бертьє-Делагард, говорячи про малюнок Сумарокова, стверджував, що мандрівник бачив її не в стіні церкви, а вже знятою, в якомусь іншому місці, оскільки із встановленої плити такий докладний малюнок зробити неможливо[3]. За даними І. Стемпковського, повідомленим Петром Кеппеном, артефакт знаходився в Інкермані, звідки був вивезений в маєток таврійського губернатора А. Бороздіна[4]. Ари археологічних роботах 1890 року Ф. Браун виявив вбудовану в одну з веж мармурову плиту, на якій, після вилучення, опинилися залишки грецького напису[5], що відноситься істориками до кінця XIV — початку XV століття і походить з храму Костянтина та Олени[1]. Вважається, що Церква Костянтина та Олени була останнім чинним християнським храмом Мангупа[6]. Храм був зруйнований після падіння Мангупа в 1475 році, але, згодом відновлений і діяв до XVII століття — польський дипломат Мартін Броневський в 1578 ще бачив церкву, що збереглася і залишив про це відповідний запис:
Тепер залишилися там лише грецька церква св. Костянтина та інша св. Георгія, зовсім занедбані[7]
Церква відзначена на обох планах Мангупа, виконаних російськими топографами в 1780-ті роки, серед трьох грецьких або християнських церков, як вони позначені в експлікаціях до креслень. Про розпис храму згадував у 1793 П.-С. Паллас[8]:
…можна ще розглянути ікони святих, що збереглися, писані фарбами на стінах, і в одній — прекрасний образ Марії[9]
↑А. Л. Бертье-Делагард. Остатки древних сооружений в окрестностях Севастополя и пещерные города Крыма // Записки Одесского Общества Истории и Древностей. — Одесса : Типография Алексомати, 1888. — Т. XIV. — С. 190.
↑Браун Ф. А. Рукописный отчет о раскопках на Мангупе // Отчет Археологической комиссии за 1890 год. — Санкт-Петербург : Издательство Императорской Археологической комиссии, 1893. — С. 19—20.
↑А.Г. Герцен.Христианство в Мангупе под властью турок // Таврические духовные чтения. Материалы международной научно-практической конференции к 140-летию открытия Таврической духовной семинарии : сборник трудов конференции. — 2013. — Т. 2 (16 липня). — С. 310.
↑Мартин Броневский. Описание Крыма (Tarlariae descriplio) Мартына Броневского // Записки Одесского Общества Истории и Древностей / Шершеневич И. Г. (переводчик). — Одесса : Типография Алексомати. — Т. VI. — С. 333—367.
