Церква Успення Пресвятої Богородиці (Нагольно-Тарасівка)

Церква Успення Пресвятої Богородиці
48°00′ пн. ш. 39°28′ сх. д. / 48.000° пн. ш. 39.467° сх. д. / 48.000; 39.467
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, Нагольно-Тарасівка
Адреса	вул. Леніна, 1
Епонім	Небовзяття Діви Марії
Церква Успення Пресвятої Богородиці (Нагольно-Тарасівка) (Україна)

Церква Успіння Божої Матері селища Нагольно-Тарасівка — одна зі 100 чудес України. Адреса: вул. Леніна, 1; сел. Нагольно-Тарасівка, 94792. Настоятель храму — протоієрей Михаїл Галушко.

• Храмові празники: Успіння Божої Матері — 28 серпня (25 серпня за старим стилем).

До моменту створення Ровеньківського благочиння Донський єпархії, а сталося це у 1869 році, саме у розпал земельної реформи імператора Олександра II, неподалік від слободи Ровенецької вже майже сто років проходили Богослужіння у церкві Успіння Божої Матері. Початок слободи Нагольно-Луковкіна датується 1775 роком і заснував її військовий, у бригадирському чині Амвросій Гаврилович Луковкін. У той час, такого міста як Ровеньки ще не було.

Заснування будь-якого поселення, навіть незначного і маленького, в ті далекі часи, обов'язково вимагало не тільки дозволу адміністративного начальства, а й благословення єпархіального, до території якого воно відносилося. Архієрейське благословення супроводжувалося чіткою і обов'язковою вимогою — з першим житлом повинна бути побудована церква. Зазвичай відразу зводилася каплиця, яка потім ставала вже повноцінним храмом. Так було і тут, на березі в ті часи досить повноводною і швидкої річці Нагольної.

Амвросієм Гавриловичем Луковкіним була побудована каплиця на честь свята Успіння Пресвятої Богородиці, куди приїжджав виконувати треби священик Омелян Іванов.

Через декілька років син бригадира Луковкіна — Гавриїл Амвросійович заклав у слободі Нагольній Свято-Успенський однопрестольний, дерев'яний храм, який і був освячений 9 вересня 1778.

Данні факти підтверджують Клірові відомості Ровеньківського благочиння за 1875 рік:

Церква Успіння слободи Нагольно-Луковкіної Міуського округу області війська Донського. Побудована у 1778 році на кошти генерал-майора Гавриїла Луковкіна. Вона дерев'яна, з такою ж дзвіницею, укрита листовим залізом, огорожа навкруги кам'яна. Один престол — на Успіння Пресвятої Богородиці. У слободі Нагольній селян — 1383 душ, військових солдат — 126, іногородніх, які приїхали з інших міст — 77

.

У деяких джерелах говориться про те, що будівля церкви стоїть на невисокому кам'яному фундаменті хрестоподібної форми. Торцевий фасад, в якому розміщено вхід, спрямований на захід. Над входом у будівлю здіймається невеличка башта з дзвіницею. По два нефи на бокових фасадах на початку і в кінці споруди розширюють її внутрішній обсяг, створюють атмосферу таємничості. У середині зали східний торцевий фасад закінчується п'ятигранною апсидою, в якій відбувається служба. Фасад вінчає башта з луковицеподібною банею, яка крита залізом. Покрівля церкви — двоскатна, також крита залізом.

Зовні церква обшита деревом виглядає просто, без прикрас. Лінії її суворі, лише дві башти надають всій споруді легкості. Першим штатним священиком новопобудованої церкви був рукопокладений у 1787 р. у священики козак Іван Павлович Пащінскій. До речі, родом перший священик Успінської церкви був з м. Броди, яке у сучасні часи знаходиться у Львівській області, а в те століття це була територія Польщі.

Одружений був перший батюшка на дочці козака Григорія Антоновича Кочетковського — Наталії. І після своєї смерті (3 грудня 1821), його місце зайняв рідний син — Гаврило Іванович.

З 1877 року у слободі Нагольній існувало парафіяльне сільське училище (школа), в якому викладали, крім Закону Божого, граматику і арифметику. У школі був лише один клас з законовчителем, священиком Іоанном Поповим, вчителем Федором Олексійовичем Щербаковим.

Через 106 років, у 1884 році у церкві зробили ремонтно-реставраційні роботи, і в такому вигляді вона проіснувала до свого закриття на початку 60-х років XX століття. Слід зазначити, що церква вимушено закрила свої двері для парафіян ще у 1929. Це пов'язано з тим, що 23 грудня 1929 р. рішенням президіуму Луганського оргвиконкому церква була перебудована під школу. Згодом у храмі був влаштований клуб. У 1942 р., під час окупації, церква знову відкрилась, чому сприяла та обставина, що сюди під час воєнного лихоліття прибув протоієрей Власій Додонов.

З 16 серпня 1961 р. не функціовала через відсутність священика.

9 жовтня 1961 р. виконком Луганської обласної ради своїм рішенням вилучив будівлю церкви і передав її школі під спортивний зал.

Після тридцятирічного забуття храм у 1992 р. знову відкрив двері для своїх парафіян. Відродження храму пов'язано з настоятелем, ієреєм Петром Кірічуком, який прослужив у храмі до 1996 року. З 1996 р. і дотепер настоятелем храму є Михаїл Галушко, який пройшов шлях від пономаря до священика.

Священнослужителі храму:

• Мефодій Пащінскій (06.12.1830 — 1875);
• Олександр Краснопольскій (17.03.1875 — 16.06.1876);
• Михаїл Попов (з 29.06.1876);
• Іван Попов (19.06.1884; на 1912);
• Григорій Щетковський (з 08.1925);
• Миколай Грозінський (з 1942);
• Власій Додонов (з 1943);
• Захарій Пантелеймонов (з 05.06.1945);
• Петро Калабін (з 08.04.1946);
• Феодор Бикадоров (з 18.02.1949);
• Марк Кулігін (з 05.05.1950);
• Миколай Бєляєв (з 06.06.1949; з 11.11.1950; з 02.01.1953; 20.07.1956);
• Миколай Образцов (з 06.07.1950);
• Дмитро Золотухін (з 09.1954);
• Володимир Прудников (з 15.11.1954);
• Сергій Малишевський (з 02.12.1955);
• Петро Кірічук;
• Михаїл Галушко.

Біля храму Успіння Божої Матері розташована двоповерхова школа, вікна якої виходять у церковний двір. Вчителя постійно влаштовують і проводять школярам екскурсії, розказуючи про те, який життєвий шлях пройшла маленька церква. Батьки, діти, мешканці сел. Нагольно-Тарасівка полюбляють свою святиню і з радістю беруть участь у релігійних святах. 7 вересня 2013 року на честь 225-річчя храму Успіння Божої Матері школярі підготували святкове привітання, а вчителі, навіть, надихаються і присвячюють вірші церкві, яку благословив Сам Господь.

Смотрю я на храм, столько лет он стоит,
Сменились века, пролетели как миг.
И войны прошли, и голод, и страх,
А храм все стоит, как построен вчера.

Древний наш храм — священный приют,
Сюда помолиться приходит весь люд.
Приходят, когда на душе боль и страх,
Молитва мирская летит в небеса.

Святое здесь место и храм наш святой,
Он будет стоять, сколько б лет не прошло.
Прекрасный и светлый, надежный приют,
Здесь Ангелы Божьи витают вокруг.

А назван наш храм в честь Марии святой,
Его охраняет, наверно, сам Бог.
Стоит двести лет он цел, невредим,
Священный приют будет вечно таким!

Автор: Буйновська Євгенія Юріївна (педагог-організатор Нагольно-Тарасівського НВК)

• Храми Ровеньків [Архівовано 14 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
• (рос.) Луганская епархия. Информационно-справочное издание. Луганск, 2011г., 599с.

Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (листопад 2013)