У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Цимбалюк .
Євген Павлович Цимбалюк Ім'я при народженні Євген Павлович Цимбалюк Псевдонім Євген Млин Народився 16 березня 1962 (1962-03-16 ) с. Вовковиї на РівненщиніПомер 15 липня 2018 (2018-07-15 ) (56 років) Громадянство Україна Національність українець Діяльність письменник, видавець, редактор, краєзнавець, журналіст Alma mater Рівненський державний гуманітарний університет Знання мов українська Мова творів українська Жанр вірші, проза Magnum opus «Пересопницьке Євангеліє; повернення на рубікон» Премії Заслужений журналіст України Лауреат літературної премії імені Валер'яна Поліщука , літературної премії імені Світочів, Міжнародної літературно-мистецької премії імені Авеніра Коломийця. Дипломант премії імені Івана Франка у галузі інформаційної політики.
[ 1] [ 2] [ 3] [ 4] Євге́н Па́влович Цимбалю́к ( 16 березня 1962 , Вовковиї , Демидівський район , Рівненська область — 15 липня 2018 ) — український письменник , журналіст , краєзнавець , Заслужений журналіст України .
Життєпис
Закінчив українське відділення філологічного факультету Рівненського педінституту . Був головою вузівської літературної студії. Після армійської служби трудову діяльність розпочав у Млинівській районній газеті «Гомін». З 1985 року — заступник редактора Млинівської районної газети «Гомін». Із 2003 року працював у рівненській обласній газеті «Вільне слово» (завідувач відділу власних кореспондентів). Із 2007 року був головним редактором літературно-краєзнавчого журналу «Погорина» Рівненської обласної організації Національної спілки письменників України .
Помер 15 липня 2018 року після важкої хвороби.[ 5]
Книги
Є.Цимбалюк бере інтерв'ю у директора Радивилівського загальноосвітнього ліцею Ю.Адамського
збірки поезій «Вирій» (1990), «Лаври і терни» (1997), «Три дороги до мами» (2009),
повість «Христина» (1991),
книжки для дітей «Кролик, який обманув себе» (1991) та «Неслухняник» (1994),
краєзнавчі дослідження «Млинівщина : погляд у минуле» (1991), «Млинівщина на межі тисячоліть» (2001),
«Берег любові — берег печалі» (історичні оповідання, 2003),
«Шумовські: заблудла слава України» (біографічна повість), 2006.
«Редут» (історичні оповідання, 2007),
«Холодний подих монастирської свічки» (історичні оповідання, у співавторстві з Андрієм Бабінцем , 2008),
літературний портрет «Ростислав Солоневський» (2000),
«Поклик древнього дзвона» (історичні оповідання), у співавторстві з Віталієм Тарасюком (2008),
«Млинівщина у дзеркалі особистостей» (енциклопедія, 2008),
«Обірвана молитва за Україну» (історичні есе, 2010),
«Пересопницьке Євангеліє; повернення на рубікон» (історико-документальна повість, 2011),
«Лінія розмежування» (поезії, 2016),[ 6]
Член Національної спілки письменників України .
Відзнаки
Примітки
↑ Цимбалюк Євген // Літературна Рівненщина. Вип. 2. - Рівне, 2010. - С. 436
↑ Євген Цимбалюк // Хрестоматія. Письменники Рівненщини - дітям. - Рівне, 2005. - С. 387
↑ Цимбалюк Євген Павлович // Премії Рівненщини за досягнення у сфері літератури, культури і мистецтва. - Рівне, 2019. - С. 65, 96, 253
↑ Євген Цимбалюк // Сучасні письменники Рівненщини. - Рівне, 2016. - С. 150-151
↑ Віталій Тарасюк (17.07.2018). «Прощавай, побратиме…» — В пам'ять про Євгена Цимбалюка . RvNews . Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 26.01.2019 .
↑ Цимбалюк Євген Павлович // Пащук І. Літературно-краєзнавча енциклопедія Рівненщини. - Рівне, 2005. - С. 195-196
↑ Переможці конкурсу «Коронація слова – 2013» – Коронація слова . koronatsiya.com . Архів оригіналу за 2 вересня 2013. Процитовано 31 травня 2023 .
Література
Євген Цимбалюк // Літератори Рівненщини: Довідник / Упорядник Є.Шморгун. — Рівне, 1995.
Євген Цимбалюк // Літературна Рівненщина: Довідник / Упорядник Є.Шморгун. — Рівне, 2003.