Чарльз Кіттель
Чарльз Кіттель (англ. Charles Kittel; 18 липня 1916, Нью-Йорк — 15 травня 2019, Берклі) — американський фізик, професор Каліфорнійського університету в Берклі з 1951 року, заслужений (емерит) професор (1978—2019)[6]. БіографіяЧарльз Кіттель народився в Нью-Йорку в 1916[7][8]. Навчався з 1934 року в Массачусетському технологічному інституті та з 1936 року в Кембриджському університеті, де у 1938 році отримав ступінь бакалавра мистецтв. У 1941 році в Університеті Вісконсін-Медісон захистив докторську дисертацію під керівництвом Грегорі Брейта. Під час Другої світової війни приєднався до Дослідницької групи підводних операцій (SORG), займався розробкою магнітних мін і методів розмагнічування кораблів, служив у Військово-морських силах США дослідником і військово-морським аташе при американському посольстві у Лондоні. У 1945 повернувся до Массачусетського технологічного інституту. З 1947 до 1951 працював у Лабораторіях Белла в групі фізики твердого тіла[9][10]. З 1951 Кіттель працював в Каліфорнійському університеті в Берклі, де викладав і проводив дослідження в галузі теоретичної фізики твердого тіла. Тричі відзначений стипендією Гуггенхайма у 1945, 1956 і 1963. З ним працювало багато відомих постдокторантів, у тому числі Джеймс С. Філліпс і П'єр-Жиль де Жен[11]. У 1957 був обраний членом Національної академії наук США[12]. Кіттель відіграв велику роль у розвитку викладання фізики в Берклі, де розробив вступний курс фізики, курси фізики конденсованого стану і термодинаміки. Низка його підручників стали класичними, зокрема книга «Вступ до фізики твердого тіла», що витримала 8 видань, стала настільною для викладачів і студентів по всьому світу. Чарльз Кіттель помер 15 травня 2019 року в 102-річному віці[13]. Наукова діяльністьНаукові роботи Кіттеля присвячені фізиці твердого тіла, магнетизму, статистичній фізиці. Зокрема, він зробив істотний внесок у розвиток теорії ферро- і феримагнетизму: показав, що досить дрібні феромагнітні частинки містять лише один магнітний домен (1946); з Кон'єрсом Херрінгом у 1951 побудував теорію спінових хвиль і відкрив магнону моду в феромагнетиках (мода Кіттеля); запропонував модель Яфета—Кіттеля, що узагальнює теорію феромагнетизму Нееля (1952); був одним з авторів теоретичного відкриття РККІ-обмінної взаємодії (1954, перше К позначає Кіттеля); розробив теорію антисегнетоелектриків і антиферомагнітного резонансу (1951), теорію магнітних фазових переходів першого роду (1960). У 1955 році Кіттель зі співавторами відкрили циклотронний резонанс у германії p-типу, здійснивши перше пряме вимірювання кінематики електронів у твердому тілі, що підтвердило справедливість зонної теорії та важливість урахування спін-орбітальної взаємодії. Він також провів одне з перших досліджень спінових резонансів у центрах забарвлення, вивчив значення структурного безладу в зменшенні теплопровідності скел, передбачив спін — фонону взаємодію у парамагнетиках.[7][8] Нагороди
Основні праці
Примітки
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
