Чегорка Олександр Тимофійович

Чегорка Олександр Тимофійович
Чегорка Олександр Тимофійович
Народження	4 лютого 1957 (68 років); м.Верхівцеве, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область
Національність	українець
Країна	СРСР → Україна
Жанр	графік
Навчання	Київський державний художній інститут
Діяльність	архітектор
Напрямок	модерн
Роки творчості	1980-ті — наш час

Олександр Тимофійович Чегорка (нар.4 лютого 1957, м. Верхівцеве Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області) — український художник, архітектор, член Національної спілки художників України (1992).

Життєпис

Одександр Чегорка народився у місті Верхівцеве на Дніпропетровщині у родині вчителів української мови та літератури.

У 1980 року він закінчив архітектурний факультет Київського державний художній інститут, хоча прагнув вступити на графічний^[1]. По тому він вступив до аспірантури Київського державний художній інститут, паралельно працюючи в одному з київських проектних інститутів. Але 1982 року він покинув навчання.

У 1983 року Олександр Чегорка переїздить до Дніпродзержинська, і влаштовується на роботу проектантом художньо-виробничого комбінату. Одночасно починає писати картини та брати участь у виставках.

У 1992 році він став членом Національної спілки художників України.

2001 року він був призначений на посаду архітектора Дніпровського району та стає архітектором в управлінні головного архітектора м. Дніпродзержинська.

Творчий доробок

Архітектор

Як архітектор він став співавтором разом Г. А. Хачатряном низки пам'ятників в Дніпродзержинську, зокрема:

Пам'ятник Тарасу Шевченку (співавтор також Ю. В. Бєлобородов, відкрито 3 червня 2000)^[2].
Пам'ятник Жінці - матері
Монумент трамвайної трагедії
Меморіал жертвам Голодомору і політичних репресій (9-й кілометр Запорізького шосе, м. Дніпропетровськ).

Художник

Олександр Чегорка брав участь у багатьох регіональних та республіканських виставках, а його роботи протягом останнього десятиріччя були відзначені на художніх виставках у Львові і Белграді.

Його роботи зберігаються в Міністерстві культури і туризму України, музеї історії Дніпродзержинська, в приватних колекціях Дніпропетровська, Києва, Львова, Німеччини, Франції, США, а також колекції галереї «Базальт» (м. Белград, Сербія).

Працює Олександр Чегорка у жанрі модерну з фольклорною його стилізацією архетипових образів національної міфології, а також з використанням засобів жанрових засобів абстракціонізму Анрі Матісса та народного примітивізму Катерини Білокур та Марії Приймаченко. Свої твори він пише на папері або полотні гуашшю, тушшю, олією у жовто-червоній кольоровій гаммі^[1].

Основні твори:

«Син землі» (1989)
«Струни серця» (1989)
«Світ любові» (1989)
«Дотик» (1991)
«Дивний смуток» (1992)

Основні аиставки:

Художня виставка, присвячена Дню Злуки Східної та Західної України (м. Львів, 1993)
Виставка українських митців «Українські візії» (м. Белград, Сербія, 1995)
бієнале «Пан – Україна-95» (м. Дніпропетровськ, 1995)
«Різдвяні зустрічі» (м. Дніпродзержинськ, 1998)
Персональна вистака (м. Дніпродзержинськ, Дніпродзержинському музично-драматичномутеатрі імені Лесі Українки, 1999)
Персональна виставка «Лінія, слово, колір» (м. Дніпродзержинськ, Музей історії міста, 2010)
Виставка живопису «Вічне свято життя»(м. Дніпропетровськ, Центр естетичного розвитку, 2011)

Крім того, Олександр Чегорка пише вірші, які публікувалися місцевій періодиці:

Чегорка О. Чужа жінка цілує моє серце: Вірші // Литера-Днепр. — 2011.- № 2. — С. 44—45
Чегорка О. Моделлю творчості вважаю квітку : Думки про мистецтво // Відомості. — 2008. — 20 серпня. — с.4—5.