Чепелик Оксана Вікторівна
Оксана Вікторівна Чепелик (*14 лютого 1961, Київ) — українська художниця, режисерка, сценаристка, операторка, працює також в галузі комп'ютерного мистецтва, або ж медіа-мистецтва. Представниця Нової хвилі. Життєпис![]() Народилась 14 лютого 1961 р. у Києві, в родині архітекторів- науковців. Батько - Чепелик Віктор Васильович, мати - Мойсеєнко Зоя Василівна. Закінчила Київський художній інститут (нині НАОМА) у 1984 р. та аспірантуру в Москві (1988). Продовжила навчання за кордоном: 1995 в CIES у Парижі і 1998 в Амстердамському Університеті. Кар'єра![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Резиденції: 1996 в CREDAC, Париж, 1998 у Бенфф центрі, Канада, 2000—2002 у Баухаузі, Дессау, Німеччина, 2001 в ARTELEKU, Сан-Себаст'ян, Іспанія та у FACT, Ліверпуль, Велика Британія. 2003—2004 стажувалась в Кіношколі Каліфорнійського університету Лос-Анджелеса UCLA (стипендія Фулбрайта, США). 1992—2007 отримувала гранти у Франції, Німеччині, Іспанії, США, Канаді та Великій Британії. Фільми та інші художні твори Оксани Чепелик демонструвалися на численних фестивалях кіно, відео та нових медіа по всьому світу, отримуючи призи: в Нью-Йорку, Лондоні, Таллінні, Санкт-Петербурзі, Оснабрюці, Монтекатіні, Лінці, Москві, Парижі, Берліні, Оберхаузені, Ліверпулі, Бело-Орізонте, Карлових Варах (категорія А), Кишиневі, Веймарі, Тель-Авіві, Анкарі, Пезаро, Санта-Фе, Штутгарті та інших. Нагороди1999 отримала премію A.I.D.O. FilmVideo Award, Італія. Художня творчістьОксана Чепелик добре відома перш за все як художниця, у творчій палітрі якої є живопис, інсталяції, кінетичні твори у суспільному просторі і мультимедійні твори, створені за допомогою комп'ютерних і цифрових технологій. Її колега, художниця й мистецтвознавиця Голуб Олена, високо цінує багатогранність мисткині:
Під час російсько-української війни Оксана Чепелик перебуває у Франції, з якою співробітничає не один рік. На фестивалі OVNi в Ніцці вона представила декілька мистецьких проєктів «Сад божественних пісень» за філософією Григорія Сковороди. Чимало проєктів демонструвала в інших локаціях. Мисткина пояснює: «Для музею Матісса була зроблена скульптурна інсталляція «Homage Матіссу», що присвячувалася пам’яті митця. Вона виглядала подібною до спиралі розвитку, але нею не була, конструкція відсилала до скелету кита, який буцімто врізався в стіну, – йшлося про взаємозалежність, про шлях згуби... В роботі також був фрагмент прольоту над річкою Ірпінь, що супроводжується цілою низкою каналів, які впадають у Київське море. Це було знято зверху, дроном. Місто Ірпінь, як і Буча, стало сьогодні символом звірств російської армії, тому все це теж було закладено в проекті… У мене кожен проєкт — завжди про Україну в різних контекстах.» [2]. АрхітектураУ 1988 року у Києві була створена художня група «Електро-Гефестъ» у яку увійшло ряд архітекторів, у тому числі Р. Дроздовський, М. Єсипенко, В. Іванов, О. Радзевич, О. Чепелик.[3]
ФільмографіяАвторка стрічок:
Примітки
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia