Чепура тихоокеанська

?Чепура тихоокеанська
	; Темна морфа ; Світла морфа
Охоронний статус
	; Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Пеліканоподібні (Passeriformes);
Родина:	Чаплеві (Ardeidae);
Рід:	Чепура (Egretta);
Вид:	Чепура тихоокеанська;
Біноміальна назва
	Egretta sacra; (Gmelin, 1789)
	; Ареал виду Проживання впродовж року Зимування
Підвиди
	E. s. sacra (Gmelin, JF, 1789); E. s. albolineata (Gray, GR, 1859);
Синоніми
	Ardea sacra Gmelin, 1789; Demigretta sacra (Gmelin, 1789); Ardea jugularis Wagler 1827
Посилання
Вікісховище:	Egretta sacra
Віківиди:	Egretta sacra
ITIS:	174825
МСОП:	22696980
NCBI:	887049
Fossilworks:	370678

Чепура тихоокеанська^[2] (Egretta sacra) — вид птахів родини чаплевих (Ardeidae). Мешкає в Океанії, Східній та Південно-Східній Азії.

Опис

Тихоокеанські чепури — птахи середнього розміру, які досягають довжини 57-66 см. Їх середня вага становить 400 г, а розмах крил — 90-110 см. Забарвлення тихоокеанських чепур існує у двох морфах: одні птахи мають повністю біле забарвлення (світла морфа), а інші — темно-сіре забарвлення (темна морфа). Молоді птахи мають тьмяне, коричнювате забарвлення.

У тихоокеанських чепур лапи дуже короткі, жовті. У темних птахів на горлі і підборідді є біла смуга. Дзьоб коричневий, очі золотисто-жовті.

Підвиди

Виділяють два підвиди:^[3]

E. s. sacra (Gmelin, JF, 1789) — більша частина ареалу;
E. s. albolineata (Gray, GR, 1859) — Нова Каледонія і острови Луайоте.

Поширення і екологія

Тихоокеанські чепури зустрічаються по всій Південно-Східній і Східній Азії (від Бангладеш до Японії, Філіппін та Індонезії). Мешкають в Австралії, на Новій Гвінеї та на островах Мікронезії^[4]^[5]. Також тихоокеанські чепури зустрічаються на заході Полінезії, зокрема у Фіджі^[6], Французькій Полінезії^[7] і Тонзі^[8], однак не гніздяться на Ніуе. Нещодавно птах почав гніздитися на фіджійському острові Ротума^[9].

Нова Зеландія лежить на південній межі поширення виду^[10]. У цій країні тихоокеанські чепури є досить рідкісними й найчастіше зустрічаються в регіоні Нортленд.^[11]

Тихоокеанські чепури живуть на узбережжях, в мангрових заростях, в гирлах рік з солонуватою і солоною водою, на коралових рифах і на пляжах.

Поведінка

Тихоокеанські чепури живляться різноманітною океанічною рибою, ракоподібними, молюсками і червами^[12]. Розмножуються впродовж всього року, можуть утворювати колонії. В кладці 2-3 зеленувато-блакитних яйця. Інкубаційний період триває 23 дні. Пташенята залишаються під батьківською опікою протягом п'яти тижнів.

Збереження

В Новій Зеландії тихоокеанська чепура класифікована як вид, що знаходиться під загрозою зникнення^[13].

Галерея

Тихоокеанські чепури світлої і темної морфи
Молодий птах темної морфи
Птах темної морфи
Тихоокеанська чепура з рибою

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Egretta sacra. Архів оригіналу за 25 вересня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Ibis, spoonbills, herons, Hamerkop, Shoebill, pelicans. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
↑ Lavery, Tyrone H.; Watson, Justin J.; Leung, Luke K.-P. (2012). Terrestrial vertebrate richness of the inhabited Torres Strait Islands, Australia. Australian Journal of Zoology. 60 (3): 180—191. doi:10.1071/ZO12043. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 30 січня 2020.
↑ Wiles, Gary J. (2005). A checklist of the birds and mammals of Micronesia. Micronesia. 38 (1): 149—189.
↑ Watling, Dick (2001). A guide to the birds of Fiji & Western Polynesia. Suva, Fiji: Environmental Consultants Fiji. с. 99.
↑ Beaune, David; Ghestemme, Thomas; Raust, Philippe; Blanvillain, Caroline (2018). Herons of French Polynesia: threats, status and conservation (PDF). Journal of Heron Biology and Conservation. 3. Архів оригіналу (PDF) за 30 січня 2020. Процитовано 30 січня 2020.
↑ Steadman, David W. (1993). Biogeography of Tongan birds before and after human impact. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 90 (3): 818—882. Bibcode:1993PNAS...90..818S. doi:10.1073/pnas.90.3.818. PMC 45761. PMID 11607357.
↑ Cibois, Alice; Thibault, Jean-Claude; Watling, Dick (2019). Birds and bats of Rotuma, Fiji (PDF). Notornis. 66 (3): 139—149. Архів оригіналу (PDF) за 26 листопада 2020. Процитовано 30 січня 2020. [Архівовано 2020-11-26 у Wayback Machine.]
↑ Bell, Mike (2010). A census of reef herons (Ardea sacra) in the Marlborough Sounds (PDF). Notornis. 57 (3): 152—155. Архів оригіналу (PDF) за 5 серпня 2019. Процитовано 30 січня 2020. [Архівовано 2019-08-05 у Wayback Machine.]
↑ Chambers, Stuart (2009). Birds of New Zealand: locality guide (PDF) (вид. 3rd). Orewa, New Zealand: Arun Books. с. 91. Архів оригіналу (PDF) за 28 грудня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
↑ Reef heron Egretta sacra. New Zealand Birds Online. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 29 травня 2021.
↑ McArthur, Nikki; Ray, Samantha; Crowe, Patrick; Bell, Mike (August 2019). A baseline survey of the indigenous bird values of the Wellington region coastline (PDF) (Звіт). с. 19. Архів оригіналу (PDF) за 4 січня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.