Чичкан Леонід Ілліч

Чичкан Леонід Ілліч
Чичкан Леонід Ілліч
Народився	21 серпня 1911 ; Катеринодар, Російська імперія
Помер	13 грудня 1977 (66 років)
Діяльність	художник
Відомі учні	Янін Анатолій Олександрович, Марченко Ніна Яківна, Митрохін Юрій Михайлович, Балкінд Лев Володимирович, Нестеренко Микола Васильович, Губенко Віталій Платонович, Овчинникова Олена Василівна, Батечко Іван Васильович, Спорников Борис Олександрович, Чебикін Андрій Володимирович, Багаутдінов Рафаель Махмудович, Сергєєв Валентин Дмитрович, Гурін Василь Іванович, Манайло Іван Федорович і Домнич Анатолій Трохимович
У шлюбі з	Ляхович Леокадія Петрівна
Нагороди	;
	; ; ;

Чичка́н Леоні́д Ілліч (* 21 серпня (за ін. даними 2 серпня) 1911, Краснодар — 13 грудня 1977) — український маляр. Дід Іллі Чичкана, прадід Давида Чичкана.

Життєпис

1933 року закінчив Краснодарський художній технікум.

Подальшу мистецьку освіту здобув У Харківському (педагоги С. М. Прохоров та М. А. Козик) і Київському художніх інститутах (вчився у Олексія Шовкуненка); з 1941 викладач.

Учасник Другої світової війни.

1952 року почав викладати в Київському художньому інституті.

З 1971 професор Київського художнього інституту. 1969 — заслужений діяч мистецтв Української РСР, нагороджений орденом Слави 3-го ступеня та медалями, почесною грамотою Президії ВР УРСР.

Творчість

Зображав карпатські краєвиди, натюрморти, портрети і жанрові картини (переважно з життя гуцулів).

У своїх краєвидах Чичкан завжди вірний романтичній красі Карпат, яку щедро оспівує у своїх творах, не вдаючись до надмірного пафосу й зовнішнього декоративізму. Як зазначає про художника Ігор Шаров, його Карпати, це не якась екзотична місцевість, а край працівників. Саме туму мотиви цих робіт стали буденними, такими, що асоціюються з повсякденним життям сучасників. Різноманітністю зеленого кольору від світлих його відтінків до насичених темно-зелених, написаний Чичканом гірський пейзаж «Карпати» (1953). Ближні гри і пагорби, що поросли деревами й кущами, оточують вузеньку річку, що ледь пробиває собі шлях серед гірського масиву. Гірський перевал на задньому плані картини темно-синій, зливається за обрієм зі світлим, молочно-білим небом. Неяскравість фарб створює відчуття спокійного дня, коли сонце не сяє яскраво та не виграє сонячними зайчиками. Картина глибоко реалістична та життєво правдива^[1].

У традиції народного малюнка виконано натюрморт «Наречена» (1971). На побіленій стіні висить портрет молодої, виконаний у стилі примітиву. Дівчина в народному строї, уквітчана, з високою зачіскою, прикрашена вінком. Портрет оповито гірляндою зі свіжих квітів та стрічками. В центрі експозиціях — жовтогарячий букет, який привертає погляд глядача.