Домнич Анатолій Трохимович
Анато́лій Трохи́мович До́мнич (11 червня 1924, Красноград — 18 лютого 2007, Київ) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1966 року. Заслужений працівник культури України з 1993 року[1]. БіографіяНародився 11 червня 1924 року в місті Краснограді (нині місто Берестин Харківської області, Україна). Брав участь у німецько-радянській війні[2]; нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня (1985), медалями. Протягом 1947—1951 років навчався в Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва у Стефанії Гебус-Баранецької, Романа Сельського; у 1951—1955 роках — у Київському художньому інституті у Василя Касіяна, Вітольда Манастирского, Іларіона Плещинського, Федора Самусєва, Леоніда Чичкана, Володимира Бондарєва[2][3]. Дипломна робота — плакати «Спорт», «Праця», «Медицина» та інші (керівник Василь Касіян)[3]. Співпрацював з київськими видавництвами. У 1960—1963 роках — головний художник Київського товариства художників; у 1965—1969 роках — Художнього фонду УРСР, у 1976—1977 роках — творчого об'єднання «Художник». Мешкав у Києві в будинку на вулиці Ентузіастів, № 33, квартира № 122[2] та у будинку на вулиці Чигоріна № 59, квартира № 53[1]. Помер у Києві 18 лютого 2007 року. ТворчістьПрацював у галузях станкового живопису, станкової та книжкової графіки (автор багатьох ілюстрацій до книг, плакатів, листівок, естампів, малюнків), монументально-декоративного (створював композиції із карбованого металу, мозаїки, автор вітражів) та ужиткового мистецтв[4]. Серед робіт:
Ілюстрував та оформляв книжки для видавництва «Радянська школа» та Дитвидав:
Брав участь у виконанні рельєфів (бетон) і мозаїк (смальта, керамічна плитка), 1968:
Займався художньою обробкою металу (мідь, карбування) — «Арсенальці» (1967) і «Софія Київська» (1968)[3]. Працював головним художником-реставратором Державного історико-культурного заповідника «Качанівки»[6]. Брав участь у республіканських виставках з 1960, року всесоюзних — з 1963 року[2], закордонних — з 1959 року (перша закордонна виставка відбулася у Бухаресті). Персональні виставки відбулися у Києві у 1987, 1989, 1994, 1998—1999 роках, Дніпропетровську у 1990 році, Варшаві у 1992 році, Миколаєві та Очакові у 1993 році, Житомирі у 1994 році, Краснограді у 1994, 1999 роках, Білій Церкві у 1995 році[4]. Твори художника представлені в 67 музеях та галереях України[6], зокрема Запорізькому краєзнавчому музеї, в Красноградському краєзнавчому музеї імені Порфирія Мартиновича, Кам'янець-Подільському державному історичному музеї-заповіднику, Національному музеї історії України[4], галерейних та приватних колекціях в Україні, Німеччині, Англії, Франції, Канаді, Фінляндії, Швеції[6]. Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia