Чорноріки

Село Чорноріки пол. Czarnorzeki Колишня церква святого Дмитра, а тепер костел у Чорноріках Координати 49°44′52″ пн. ш. 21°49′02″ сх. д. / 49.74777778° пн. ш. 21.81722222° сх. д. / 49.74777778; 21.81722222 Країна  Польща Польща Воєводство Підкарпатське воєводство Повіт Кросненський повіт Гміна Корчина Перша згадка 1544 Попередні назви Воля Чорна, Чорний Потік Населення 347 осіб (2011[1]) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 13 Поштовий індекс 38-420 Автомобільний код RKR SIMC 0354590 GeoNames 773888 OSM ↑3015829 ·R (Ґміна Корчина) Офіційний сайт czarnorzeki.pl Чорноріки Чорноріки (Польща) Чорноріки Чорноріки (Підкарпатське воєводство)  Чорноріки у Вікісховищі

Чорноріки (пол. Czarnorzeki) — село в Польщі, у гміні Корчина Кросненського повіту Підкарпатського воєводства. До середини 1940-х років було замішанським. Населення — 347 осіб (2011^[1]).

На території села під час розкопок знайдено сліди Лужицької культури. Перша згадка про село датована 1544 роком. Однак тоді населений пункт називався Воля Чорна, згодом — Чорний Потік і тільки після того — Чорноріки.

Село було відоме своїм ремеслом — каменярством. У Чорноріках виготовляли всілякі вироби з каменю: жорна, бруси для точил, млинські камені, надгробні плити.

Село входило до так званого одриконського ключа і в різні часи було власністю Климента Москаревського (Клеменса з Москажева), згодом родин Кам'янецьких, Яблоновських.

У 1939 році в селі проживало 720 мешканців (370 українців і 350 поляків)^[2].

До 1944 року більшість села (не менш як 60 % населення) складали українці. Однак усім їм довелось емігрувати у межах акції Виселення українців з Польщі до УРСР, попри те, що до 9 листопада 1944 року після радянської агітації за виїзд висловились тільки п'ять сімей^[3].

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][4]:

Науковці зараховували жителів Чорнорік разом із довколишніми селами до «замішанців» — проміжної групи між лемками і надсянцями.

Від українців у селі залишилась мурована колишня греко-католицька церква святого Дмитра, споруджена у 1918—1921 роках. Збудована вона на місці давньої дерев'яної церкви, що походила з XVI століття. Метричні книги велися від 1784 р.^[5]

Зараз храм слугує костелом для місцевих католиків і є філією парафії сусіднього села Ванівка (Венглювка).

Село відіграє роль зимового спортивного центру округи. Поблизу Чорнорік є лижна траса з освітленням (спуск на 460 метрів з перепадом висот у 73 метри, нахилом на 13 %) й витяг (перевозить до 900 людей на годину), безкоштовний паркінг. Уся ця інфраструктура належить до MOSiR (Місцевого осередку спорту і рекреації) Кросненського повіту.

Щороку в Чорноріках взимку розігрують Кубок мера Кросна з гірськолижного спорту.

В окрузі також відбуваються пейнтбольні ігри, а у вересні 2016-го село прийняло зліт позашляховиків «4х4 Чорноріки — Корчина»^[6].

У 1957 році поміж селами Чорноріки й Корчина обабіч автотраси Кросно — Ряшів створено природний резерват, що займає 13,63 га. Найвища точка резервату розташована на висоті 520 метрів над рівнем моря.

Резерват охоплює групу скельних останців. Їх висота сягає понад 20 метрів, а побудовані вони з цєжковицького пісковика. Під впливом ерозії він набув оригінального вигляду. Окремі скелі мають власні назви: Прядка-Баба, Гершт, Прядка-Матка. Назва резервату походить від легенди: вона свідчить про те, що скелі колись були дівчатами. Скам'яніли вони через покарання — за те, що пряли льон у свято.

На території резервату є п'ять туристичних шляхів: Прядки — Стрільниця, Кам'янець — Прядки, Чорноріки — Діл, Стрільниця — Суха Гора (при замку Кам'янець).

Резерват входить до Чорноріцько-Стрижівського пейзажного парку та є його головною цікавинкою.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чорноріки

• Сайт гірськолижного комплексу Чорнорік
• Про Чорноріки на сайті Прадідівська слава

Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.