Народився 25 грудня 1900 (7 січня1901)(19010107) року в містечку Ічня на Чернігівщині в родині козака Григорія Семеновича Чумака та міщанки Анастасії Петрівни, уродженої Марченко[4]. Мав молодшого брата Миколу і сестер Уляну й Марію[5]. Сім’я володіла 6-ма десятинами землі та утримувала пекарню і хлібну лавку[6].
Отримавши початкову освіту в церковно-приходській школі, у 1910–1914 роках навчався в Ічняському вищому початковому училищі імені Спадкоємця Цесаревича Олексія Миколайовича[7], а 1918 року закінчив гімназію в Городні[6]. По закінченню гімназії переїхав до Києва, де став активним діячем Української партії соціалістів-революціонерів (боротьбистів). Працював секретарем журналу «Мистецтво» і був співробітником Всеукраїнської літературної колегії при Народному комісаріаті освіти УСРР, член літературного угрупування «Гарт».
Заарештований разом із Гнатом Михайличенкомденікінською контррозвідкою за участь у організації повстання проти білогвардійців на Київщині, розстріляний конвоєм під час спроби втечі[8][9][10]. Після встановлення радянської влади в Києві в грудні в районі Лук'янівського кладовища було знайдено декілька закопаних тіл, серед яких були Михайличенко, Чумак[11]. Похований 29 грудня 1919 року в братській могилі на території Аносівського саду (нині парк Вічної Слави, могила не збереглася)[12].
Творчість
Василь Чумак — автор революційно-романтичних поезій, оповідань, нарисів, літературно-критичних і публіцистичних статей («Революція як джерело», «Євангелія Новітнього Заповіту»). Писав новели в прозі та рецензії. Як поет — імпресіоніст за допомогою називних речень, виразних деталей, кольорів, «штрихованої стилістики» майстерно відбив складні психічні переживання людини та її мінливі настрої, а головне — відтворив волелюбну енергію мас до незалежної України в добу національної революції 1918–1919 років. Друкувався з 1917 року.
Автор виданої посмертно поетичної збірки «Заспів» (1920).
У середині 1930-х років твори Чумака за приналежність його до боротьбистів були заборонені.
У середині 1950-х років творчість Чумака реабілітовано.
Ушанування пам'яті
На фасаді будівлі гімназії в місті Городні, де в 1914—1918 роках навчався Василь Чумак, встановлено меморіальну дошку.
На честь Василя Чумака в Києві[13], Ічні та Городні названі вулиці.
На Спаському кладовищі в Ічні біля могил батька і матері поета насипано символічну могилу, на надгробку якої – два портрети: Василя Чумака та його брата Миколи, що загинув на Колимі 1938 року[14].
Портрет Василя Чумака в часописі «Молодняк», 1927, № 1
Портрет Василя Чумака в часописі «Всесвіт», 1927, № 52, художник Г. Бабій
↑Метрическая книга о рождении Николаевской церкви местечка Ичня Борзнянского уезда Черниговской губернии на 1900 год // ДАЧО. Ф. 679. Оп. 10. Спр. 2877. Арк. 319зв–320.
↑Жертвы деникинского террора. [В районе Лукьяновского кладбища найдено зарытыми в одной яме 13 трупов, среди которых видные партийные работники, как т. Михайличенко и др. Трупы были в страшно изуродованном виде. У одного из трупов верхняя часть головы вся оторвана; многие из трупов были совершенно раздеты] // Известия Киевского губернского революционного комитета : газета. — Киев, 1919. — № 6. — 26 декабря. — С. 3. (рос.)
Самусь Микола. Троє… Василь Чумак, Андрій Заливчий, Гнат Михайличенко : критико-біографічні нариси. — [Харків] : Книгоспілка, 1928. — 53, [3] с. — (Критика й теорія літератури / за ред. В. Юринця).
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
/007783444/007783444_01291.jpg){kind=link}