Утена

Місто Утена лит. Utena Герб Координати 55°30′00″ пн. ш. 25°36′10″ сх. д.H G O Країна  Литва  Литва  Повіт Утянський повіт Район Утянський район Мер Alvydas Katinas Перша згадка 1261 Попередні назви Уцяни Місто з 1599 Площа 15,1 км² Висота центру 113 м  Клімат помірно-континентальний Офіційна мова литовська Населення 31 940  (2010) Густота населення 2 115 осіб/км² Міста-побратими Лідчепінг (комуна) (7 липня 1997), Холм (2 березня 1998), Ковель (30 вересня 2004), Бейт-Сахур (5 вересня 2015)[1], Глибоке (30 жовтня 2008)[1], Горі (2019)[1], Понтінія (10 лютого 1998), Прейльський край[d] (23 лютого 1997), Резекне (3 вересня 2016), Тршебонь (10 жовтня 1997)  Часовий пояс UTC+2, влітку UTC+3 Телефонний код (+370) 349 Поштовий індекс LT-28001 GeoNames 593672 OSM ↑966642 ·R (Утенський район) Офіційний сайт utena.lt  (лит.) Утена Утена (Литва)  Утена у Вікісховищі

Утена або Утяни (лит. Utena, пол. Uciana, біл. Уцяны) — місто на північному сході Литви, адміністративний центр Утенського повіту й Утенського району.

В місті розташовані: Утенська церква Вознесіння Христового (побудована 1884; поруч — старе кладовище), невелика православна Утенська церква Вознесіння, Утенська стара церква (з 1991), нова Утенська церква Провидіння (освячена 2005), Утенська баптистська церква, Публічна бібліотека А. Утенаса і М. Мішкіні, культурний центр^[2] центр допомоги сім’ї та дітям^[3], діючий туристичний інформаційний центр, два поштові відділення, Утенський краєзнавчий музей (з 1929). Є водопровідна вежа (пам'ятка історії), пошта (стара пошта, класицизм 19 ст., архітектор Вацловас Рішеліс), Каплиця Діви Марії, Цариці мучеників в пам'ять про партизанів східної Аукштайтії (на пагорбі Канню біля озера Даунішкіс), пам'ятник Йонасу Басанавічюсу (на центральній вулиці міста).

На півночі Утени знаходиться центральна районна лікарня. Влітку в місті, на місцевому імодромі проводяться перегони.

Місто розташоване на шосе Санкт-Петербург — Калінінград, за 103 км на північний схід від Вільнюса. Пивоварене виробництво; виробниче трикотажно-галантерейне об'єднання; м'ясокомбінат.

У 1990 нараховувалось 35,2 тис. мешканців, зараз 33 086 (2005).

Назва міста імовірно походить від гідроніма — первісної назви річки Утенайте, Утенеле (лит. Utenaitė, Utenėlė). Околиці рясніють назвами вод із коренем «uten-»: озера Utenas, Vyžuonaitis і Utenykštis, річка Utenėlė (або «Utenaitė»). Місто також в різні часи називали Утень, Уттен, Вітена та ін.

Через Утену протікають Крашуона та її притока Вієша. Крашуона в центрі міста змінює назву на Вижуона від місця злиття з Вижуонеле, яка витікає з озера Вижуонайтіс. Притоки Вижуони — Утенеле (або Утенайте) і Раше. У Телькші ​​є два озера - Вижуонайтіс і Даунішкіс^[4].

1 лютого 1956 в Утені зафіксували рекорд найменшої температури повітря для всієї Литви: -42,9 °C. У червні 1986 в Утені був зафіксований рекордний вітер (40 м/с).

В Утені є міський парк. Стукса — Утенський камінь з чашею (археологічна пам'ятка). Ведільний пагорб (стоїть біля дамби Кловині).

Через Утену пролягають дві магістралі:

• A6
• A14

Заміські дороги:

• KK111
• KK118
• KK208

Утена – одне з найдавніших поселень Литви. Археологічні дослідження підтвердили попередні припущення вчених про те, що стара Утена була приблизно в 3-5 км на південний захід від сучасного міста поблизу Наркунайських курганів. Поселення виникло там ще в II тис. до н.е. На думку К. Буги, через Утену проходила південна межа території, населеної племенем селі^[5].

Згідно з легендарною версією литовського літопису (Хроніка Биховца), Утену заснував литовський князь Утеніс, на честь якого і назване місто. Згідно з хронікою М. Стрийковського, місто заснував Утеніс, син великого князя Литовського і Жемайтського, князя Новогрудського Куковійта^[6]. Після смерті батька в 1221 біля річки Швянтої Утеніс спорудив пам'ятник (ідол), довкола якого виріс ліс, названий на честь Куковайтіса.

У письмових джерелах Утена згадується з 1261, коли король Міндовг у листі до Ордену мечоносців передав землі Уттен за надану допомогу. У 13-14 ст. на великому кургані збудовано могутній Утенський замок, поряд з яким розташоване городище. Згідно з літописами 1281 замком правив князь Даумантас, брат якого Нарімантас, помстившись за викрадену дружину, оточив своїм військом Утену. Зазнавши поразки, Даумантас був змушений тікати до Пскова.

Герман з Вартберг писав, що лівонський воєначальник Вільгельм де Вімерсхайм 1373 спустошив землі «Віттена», а в 1375 спустошив землі «Уттена». 30 січня 1433 — 9 лютого 1444 під час війни мечоносці неодноразово тероризували Утенський край, а в серпні замок був зруйнований ворогами, кургани ж втратили своє оборонне значення. Потім поселення було перенесене на теперішнє, економічно більш зручне місце. Перший костел (Утенська церква Вознесіння Христового) побудований у 1416. 1499 Великий князь Литовський Олександр призначив Миколаса Глінського намісником Утени. 1599 Утена отримала торговий привілей. Це призвело до зростання міста. У його центрі створено квадратну ринкову площу. Наприкінці 16 ст. — на початку 17 ст. місто було переплановано за прямокутним стандартним планом. У 1655 місто пережило нашестя російського війська. Під час Північної війни (1700–1721) Утена була зруйнована шведською армією, яка вторглася до Литви. У 18 ст. тут відкрито парафіяльну школу. 1781 її відвідали 20 дітей. Після поділу Речі Посполитої садиба Утена перейшла у приватні руки. У 1812 місто постраждало від наполеонівських військ. На околицях відбувались битви під час повстань 1831 і 1863 років. Розвитку міста перш за все як транспортного вузла сприяло вдале місце розташування. Місто почало відновлюватися, коли у 1836 збудували шосе Санкт-Петербург-Варшава. Це перше шосе в Литві. Ділянка Зарасай-Каунас була побудована в 1830-1836. Були створені кращі умови для торгівлі та зростання міста. Біля шосе 1835–1836 на той час була побудована кінно-поштова станція з житлом і конюшнею, яка була найбільшою установою в Утені. 1854 розпочате будівництво телеграфної лінії Петербург-Варшава через Зарасай і Утену^[7], на пошті встановлено телеграфну станцію. 1869 побудована Утенська церква Сергія Радонезького.

У 1879 пожежа знищила три чверті Утени. 1895-1899 через Утену прокладено вузькоколійну залізницю Паневежис–Паставіс^[8]

1918 на пошті була створена телефонна станція. У 1915-1918 рр. Утена окупована Німеччиною, потім Совєцьким Союзом, який був витіснений за допомогою німецької армії 1 червня 1919 р.^[9]. У 1924 або 1926 Утені надані права міста.

Нинішнє місто виросло на своєму історичному традиційному місці - глибокі долини, що охоплюють озера Даунішкіс і Вижуонайтіс, досягають річки Вижуонас, лісу Скайсташіліс.

У 1954 в Утені створена медична школа. У 1955 відкрита Утенська психіатрична лікарня^[10].

Після Другої світової війни на околицях міста діяли литовські партизанські загони.

Розвиток промисловості за совєцьких часів:

• 1960 – завод лабораторних електропечей.
• 1967 – об’єднання виробництва трикотажних та галантерейних виробів Маріте Мельнікайте.
• 1976 – утенський м’ясокомбінат.
• 1980 – молокозавод;
• 1977 – безалкогольний комбінат (виробництво «Pepsicola» та «Fanta»).
• 1980 – трактороремонтний завод;
• 1984 – завод залізобетонних конструкцій.

Тут працював також політехнічний інститут, профтехучилище. 1979 Утенська пошта переїхала зі старої пошти в нове приміщення.

1996 підтверджено нинішній герб Утени — золота підкова, символ щастя.

Торговельний привілей, наданий Утені у 1599, не надавав інших прав самоврядування, місто залишалося центром Утенського повіту. Тільки в 1791 місту було надано магдебурзьке право, але міщани ним не скористалися, бо незабаром уся земля належала царській Росії. Землі Утени належали до Укмергського повіту.

В Першу світову війну Утена стала центром повіту. 1918 більшовики, які окупували місто, заснували свій революційний комітет, але 2 червня 1919 литовська армія |1-й піхотний полк великого литовського князя Гедиміна​​ на чолі з офіцером Казисом Ладигою звільнив місто та заснував міську волость і створив Утенський повіт, який був скасовано лише 1950. Під час окупації СРСР Утена не мала справжнього самоврядування.

1990 була обрана Утенська районна муніципальна рада, а з 1995 місто має статус окремого округу в муніципалітеті.

У 1960 побудований завод лабораторних електропечей, за чотири кілометри від Утени, в Наркунаї. В 1967 р. першу продукцію виготовила трикотажна фабрика, а в 1975 р. після підключення Зарасайського трикотажно-галантерейного підприємства вона стало найбільшим промисловим підприємством міста.

В Литві та за кордоном зараз працюють такі відомі компанії з Утени - ПАТ Švyturys-Utenos, АТ Utenos trikotažas, Utenos meat, АТ Rokiškio sūris.

Динаміка населення з 1823 по 2018
1823	1885[11]	1897пер.	1902	1923пер.	1931	1939
500	884	3200	3188	4890	5339	6276
1959пер.	1970пер.[12]	1976[13][14]	1979пер.	1989пер.	2001пер.	2006
7200	13 300	20 100	23 461	34 430	33 860	32 881
2007	2008	2009	2010	2011пер.	2014	2017
32 789	32 572	32 476	31 943	28 997	27 484	26 491
2018	-	-	-	-	-	-
25 859	-	-	-	-	-	-
Гістограма динаміки населення

Угоди про співпрацю було підписано з шістьма містами:

• Холм, Польща
• Ковель, Україна
• Лідчопінг, Швеція
• Понтінія, Італія
• Прейлі, Латвія
• Тршебонь, Чехія

Церкви міста

Міські сади і парки

• Самоуправління Утенського району: Офіційна сторінка
• Utena

Це незавершена стаття з географії Литви. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.