Шанталь Акерман

Шанталь Акерман
Шанталь Акерман
фр. Chantal Akerman
	Шанталь Акерман у 2012 році
Ім'я при народженні	Шанталь Анна Акерман
Дата народження	6 червня 1950[…]
Місце народження	Еттербек, округ Брюссель-Столиця
Дата смерті	5 жовтня 2015[…] (65 років)
Місце смерті	XX округ Парижа, Париж
Поховання	Пер-Лашез
Громадянство	Бельгія
Професія	кінорежисерка, акторка, сценаристка, кінопродюсерка, викладачка університету, візуальна мисткиня, фотографка, артистка-виконавиця, операторка-постановниця, video installation artist, режисерка, мисткиня, кінематографістка, письменниця, video artist
Alma mater	INSAS[d]
Роки активності	1974—2015
IMDb	ID 0001901
Нагороди та премії
	Кавалер ордена Леопольда I
	Кавалер ордена Леопольда I
	Кавалер ордена Леопольда I
	Кавалер ордена Леопольда I
	Висловлювання у Вікіцитатах ; Шанталь Акерман у Вікісховищі

Шанта́ль А́нна Акерма́н (фр. Chantal Akerman; нар. 6 червня 1950, Брюссель, Бельгія — пом. 5 жовтня 2015, Париж^[9]^[10], Франція) — бельгійська феміністська кінорежисерка, сценаристка, акторка, продюсерка, операторка-постановниця, авторка-виконавиця, фотографка, візуальна мисткиня та викладачка університету. Дослідниця жіночого погляду та досвідів у авангардному кіно. Лауреатка та номінантка численних фестивальних та професійних кінонагород .

Життєпис

Шанталь Анна Акерман народилася в Брюсселі, Бельгія, в єврейській сім'ї вихідців з Польщі. Матір Шанталь і її батьки були депортовані в концтабір Аушвіц, звідки живою повернулася лише мати. Головну роль у рішенні зайнятися кінорежисурою зіграв побачений Акерман фільм Годара «Безтямний П'єро» (1965). Інший важливий чинник — американський експериментальний кінематограф, і передусім фільми Майкла Сноу. Перша короткометражна стрічка Шанталь Акерман, яку вона зняла, коли їй виповнилося 18 років, «Моє місто великим планом» (1968), отримала схвалення відомого бельгійського кінорежисера Андре Дельво.

Творчість

Шанталь Акерман знімала як документальні, так і ігрові стрічки. Найпомітнішою з останніх стала культова феміністична робота «Жанна Дільман, набережна Коммерс, будинок 23, 1080, Брюссель»^[en] (1975).

Режисерка авторського кіно, Акерман не орієнтувалася на кінозірок, проте в її фільмах в різний час знімалися такі майстри, як Орор Клеман, Дельфін Сейріг, Магалі Ноель, Жульєт Бінош, Марія де Медейрос, Вільям Герт, Жан-П'єр Кассель, Сільвія Тестю. Іноді Акерман знімалася у власних стрічках, а також у фільмах інших режисерів (Філіпа Гарреля та ін.).

У 1986 році Шанталь Акерман входила до складу журі головного конкурсу 43-го Венеційського міжнародного кінофестивалю. Була також в журі основного конкурсу 41-го Берлінського міжнародного кінофестивалю (1991)^[11].

Виставки

Важливі персональні виставки творчості Акерман відбулися в Музеї сучасного мистецтва, Антверпен, Бельгія (2012), Массачусетському технологічному інституті (2008), Музеї мистецтв Тель-Авіва, Ізраїль (2006), Художньому музеї Принстонського університету, Принстон, штат Нью-Джерсі (2006) та Центрі Жоржа Помпіду, Париж (2003). Акерман брала участь у documenta XI (2002) та Венеціанській бієнале (2001).

У 2011 році в Австрійському кіно музеї було показано ретроспективу творчості Акерман^[12].

Смерть

Шанталь Акерман померла 5 жовтня 2015 року в Парижі у віці 65 років^[13]^[14]^[15]. Газета Le Monde повідомила, що вона вчинила самогубство^[16] внаслідок великого депресивного розладу^[17].

Особисте життя

Шанталь Акерман була лесбійкою.^[18]

Фільмографія

Рік	Фільм	Оригінальна назва	Примітки
1968	Вибухни, моє місто	Saute ma ville	короткометражний
1972	Готель «Монтерей»	Hotel Monterey	документальний
1974	Я, ти, він, вона	Je, tu, il, elle
1975	«Жанна Дільман, набережна Коммерс, будинок 23, 1080, Брюссель»^[en]	Jeanne Dielman, 23, quai du commerce, 1080 Bruxelles
1977	Новини з дому	News from Home
1978	Зустрічі Анни^[fr]	Les Rendez-vous d'Anna
1982	Усю ніч	Toute une nuit
1983	Одного разу Піна запитала…	Un jour Pina a demandé…	документальний, про Піну Бауш
1986	Золоті восьмидесяті	Golden Eighties
1988	Американські історії	Histoires d'Amérique
1989	Три останні сонати Франца Шуберта	Les Trois Dernières Sonates de Franz Schubert	документальний
1991	Ніч і день^[fr]	Nuit et jour
1993	Зі сходу	D'est	документальний
1994	Портрет дівчини у Брюсселі кінця шестидесятих років	Portrait d'une jeune fille de la fin des années 60 à Bruxelles
1996	Диван у Нью-Йорку	Un divan à New York
1997	Шанталь Акерман очима Шанталь Акерман	Chantal Akerman par Chantal Akerman
1999	Південь	Sud	документальний
2000	Полонянка	La Captive	за однойменним романом Марселя Пруста (1925)
2002	По іншу сторону	De l'autre côté	документальний
2004	Завтра переїжджаємо	Demain on déménage
2006	Там, внизу	Là-bas	документальний фільм про Ізраїль
2009	На схід разом з Сонею Видер-Атертон	À l'Est avec Sonia Wieder-Atherton	телевізійний документальний
2011	«Каприз Олмейєра»	La folie Almayer	по однойменним романом Джозефа Конрада
2015	Не домашнє кіно	No Home Movie

Визнання

Нагороди та номінації Шанталь Акерман^[19]
Рік	Категорія	Фільм	Результат
Міжнародний кінофестиваль у Чикаго
1978	Бронзовий Г'юго за найкращий фільм	Зустрічі Анни	Перемога
2004	Гран-прі Золотий Г'юго	Завтра переїжджаємо	Номінація
Берлінський міжнародний кінофестиваль
1989	Золотий ведмідь	Американські історії	Номінація
Стокгольмський міжнародний кінофестиваль
1991	Бронзовий кінь	Ніч і день	Номінація
Туринський міжнародний кінофестиваль молодого кіно
1994	Приз ФІПРЕССІ — Спеціальна згадка	Портрет дівчини у Брюсселі кінця шестидесятих років	Перемога
Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах
1996	Кришталевий глобус за найкращий франкомовний фільм	Кушетка в Нью-Йорку	Номінація
1996	Приз екуменічного журі — Спеціальна згадка	Кушетка в Нью-Йорку	Перемога
Міжнародний кінофестиваль фільмів про права людини в Нюрнберзі
2001	Спеціальна згадка	Південь	Номінація
Премія Жозефа Плато
2003	Найкращий бельгійський документальний фільм	По іншу сторону	Номінація
Премія «Люм'єр»
2005	Найкращий франкомовний фільм	Завтра переїжджаємо	Перемога
Премія «Сезар»
2007	Найкращий документальний фільм	Там, внизу	Номінація
Європейський кінофестиваль в Севільї
2015	Спеціальна згадка	Не домашнє кіно	Перемога
Міжнародний кінофестиваль у Локарно
2015	Золотий леопард	Не домашнє кіно	Номінація
Альянс жінок кіножурналістів
2016	Жінка-ікона року		Перемога

Примітки

↑ RKDartists
d:Track:Q17299517
↑ Chantal Akerman — 2008.
d:Track:Q18558540
↑ SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311
↑ ^а ^б Fichier des personnes décédées mirror
d:Track:Q100324112
↑ ^а ^б http://next.liberation.fr/culture-next/2015/10/06/mort-de-la-cineaste-chantal-akerman_1398190
↑ ^а ^б Discogs — 2000.
d:Track:Q504063
↑ ^а ^б Shepherd M. C., Gregersen E. Encyclopædia Britannica
d:Track:Q5375741
↑ Find a Grave — 1996.
d:Track:Q63056
↑ Belgische Filmregisseurin Chantal Akerman gestorben (нім.). derStandard.at. 6 жовтня 2015. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 6 жовтня 2015.
↑ Julien Gester (6 жовтня 2015). Mort de la cinéaste Chantal Akerman. Culture / Next (фр.). Libération. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 6 жовтня 2015. [Архівовано 2015-10-06 у Wayback Machine.]
↑ Berlinale: 1991 Juries. berlinale.de. Архів оригіналу за 8 травня 2005. Процитовано 21.03.2016.
↑ Chantal Akerman - Marian Goodman Gallery. Marian Goodman (англ.). Архів оригіналу за 4 червня 2020.
↑ Donadio, Rachel; Buckley, Clara (6 жовтня 2015). Chantal Akerman, Pioneering Belgian Filmmaker, Dies at 65. "The New York Times". Архів оригіналу за 8 жовтня 2015. Процитовано 6 жовтня 2015.
↑ Julien Gester (6 жовтня 2015). Mort de la cinéaste Chantal Akerman. Libération. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 21.03.2016. [Архівовано 2015-10-06 у Wayback Machine.]
↑ Catherine Shoard (6 жовтня 2015). Chantal Akerman, pioneering Belgian film director and theorist, dies aged 65. Guardian. Архів оригіналу за 7 жовтня 2015. Процитовано 21.03.2016.
↑ Isabelle Regnier (6 жовтня 2015). La cinéaste Chantal Akerman est morte. Le Monde. Архів оригіналу за 9 жовтня 2015. Процитовано 21.03.2016.
↑ Chantal Akerman, Whose Films Examined Women’s Inner Lives, Dies at 65. The New York Times. 6 жовтня 2015.
↑ Lesbian Filmmaker Commits Suicide
↑ Нагороди та номінації Шанталь Акерман на сайті IMDb(англ.)

Література

Margulies I. Nothing happens: Chantal Akerman's hyperrealist everyday. Durham: Duke UP, 1996
Pravadelli V. Performance, rewriting, identity: Chantal Akerman's postmodern cinema. Torino: Otto, 2000
Foster G.A. Identity and memory: the films of Chantal Akerman. Carbondale: Southern Illinois UP, 2003.
Paquot C. Chantal Akerman: autoportrait en cinéaste. Paris: Cahiers du Cinéma, 2004