Шаповалов Іван Євдокимович
Іван Євдокимович Шаповалов (біл. Іван Еўдакімавіч Шапавалаў; 26 січня 1907, село Бижевка, Буринський район, Сумська область, Україна — 26 червня 1941, під Борисовим) — білоруський радянський прозаїк, поет. Писав російською мовою[1]. БіографіяНародився в селі Бижевка Сумської області в селянській родині. Закінчив школу в Смоленську. Працював на бойні, в 1923 році був покликаний в армію. Служив у частинах особливого призначення, потім працював у військкоматі. У 1925 році був переведений в Білорусь, у Полоцьк, але незабаром виїхав у прикордонні частини. В кінці 1920-х років звернувся до літератури. Вступив на заочне відділення Літературного інституту імені М. Горького[2][1]. Публікуватися в білоруській пресі почав у 1931 році, у 1934 році вступив в Союз письменників УРСР. Брав участь у анексії радянськими військами Західної Білорусі. Незабаром опинився в Мінську, а потім у 1939 році — в Москві, де посів посаду в політуправлінні прикордонних військ НКВС СРСР. У 1940 році очолив літературний відділ у журналі «Прикордонник»[1]. З 1931 по 1941 роки опублікував три поетичних збірки й дві повісті та збірку прози. Друкувався в періодиці, колективних збірниках та альманахах. За повістю «Більшовики кордону» написав лібрето опери «Прикордонники» білоруського композитора А. Туренкова[1]. Початок війну застало Івана Шаповалова в Москві, але вже 22 червня він виїхав на білоруський кордон, де брав участь у відведенні військ. Загинув 26 червня 1941 року в околицях Борисова під німецькими бомбами[1]. Після війни твори Івана Шаповалова публікувалися у збірках «Ми іх не забудзем» (1949), «Скрыжалі пам'яті» (2005)[1]. Публікації
Примітки
Література
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
