Швець Іван Трохимович

|Посада=

Швець Іван Трохимович
Народився	25 травня 1901(1901-05-25) Хутір Михайлівський
Помер	5 вересня 1983(1983-09-05) (82 роки) Київ
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	науковець, викладач університету
Alma mater	Київського політехнічного інституту
Галузь	механіка
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка
Посада	Ректор Київського державного університету імені Тараса Шевченка
Вчене звання	професор, академік
Членство	НАНУ
Нагороди	почесний доктор Університету Коменськогоd (15 травня 1965)

Іва́н Трохи́мович Швець (25 травня 1901(19010525), село Хутір Михайлівський, тепер місто Дружба Ямпільського району Сумської області — 5 вересня 1983, місто Київ) — український радянський науковець у галузі теплоенергетики, дійсний член АН УРСР (з 1950), академік, доктор технічних наук, професор. Ректор Київського державного університету імені Тараса Шевченка у 1955—1970 р.

Депутат Верховної Ради УРСР 7-го скликання. Заступник голови Верховної Ради УРСР у 1967 — 1971 р.

Народився 25 травня 1901 року у селі Хутір Михайлівський на Сумщині.

У 1927 році закінчив Київський політехнічний інститут. Працював у вищих школах Києва, викладав (до 1955 року) у Київському політехнічному інституті.

Член РКП(б) з 1924 року.

У 1941—1947 роках — директор Інституту енергетики АН УРСР. У 1947—1952 роках і в 1954—1955 роках — директор Інституту теплоенергетики АН УРСР (у 1950—1953 роках одночасно головний вчений секретар Президії АН УРСР).

З серпня 1948 року — заступник начальника Управління у справах вищої школи при Раді міністрів Української РСР.

З червня 1950 по 1953 рік — головний вчений секретар Президії Академії наук Української РСР.

З вересня до грудня 1955 року — ректор Київського ордена Леніна політехнічного інституту^[1].

У грудні 1955—1970 роках — ректор Київського державного університету імені Тараса Шевченка. За деякими свідченнями, зокрема, письменниці Оксани Забужко, за наказом Швеця та його особистої участі були знищені знакові вітражі роботи Алли Горської, розміщені у фойє Червоного корпусу.

У 1970—1978 роках — академік-секретар відділення фізико-технічних проблем енергетики АН УРСР, до вересня 1983 р. — завідувач відділу теплових процесів енергетичних пристроїв Інституту технічної теплофізики АН УРСР.

Основні праці стосуються теорії, принципів роботи і конструкції теплових двигунів та енергетичних установок.

Помер на 83-му році життя 5 вересня 1983 року. Похований на Байковому кладовищі разом з родиною.

• орден Леніна
• два ордени Трудового Червоного Прапора (1961)
• орден «Знак Пошани»
• орден Жовтневої Революції
• медалі
• заслужений діяч науки і техніки УРСР (1959)
• Премія НАН України імені Г. Ф. Проскури (1977 (за підсумками 1976)) — за монографію «Воздушное охлаждение деталей газовых турбин», співавтор — Дибан Євген Павлович.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — 856 с. — С. 787.
• Прес-центр^{[недоступне посилання з травня 2019]}

• Персональна сторінка на сайті Національної академії наук України