Шеллі Вінтерс

Шеллі Вінтерс Shelley Winters
англ. Shelley Winters
Ім'я при народженні	Шеллі Шрифт
Народилася	18 серпня 1920(1920-08-18)[2][3][…] або 18 серпня 1922(1922-08-18)[5][6][…]  Іст-Сент-Луїс, Сент-Клер, Іллінойс, США
Померла	14 січня 2006(2006-01-14)[8][5][…]  Беверлі-Гіллз, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США  інфаркт міокарда
Поховання	Меморіальний парк Гілсайдd
Громадянство	США
Діяльність	акторка, кіноакторка, акторка театру, телеакторка, письменниця, автобіограф
Alma mater	Нова школа і Thomas Jefferson High Schoold
Роки діяльності	з 1943
Партія	Демократична партія США
У шлюбі з	Anthony Franciosad і Вітторіо Ґассман
IMDb	ID 0001859
Нагороди та премії
«Оскар» (1959, 1965)
Шеллі Вінтерс Shelley Winters у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Ше́ллі Шрифт (англ. Shirley Schrift), у шлюбі Ві́нтерс (англ. Shelley Winters; нар. 18 серпня 1920, Сент-Луїс, США — пом. 14 січня 2006, Беверлі-Гіллз, США) — американська театральна, телевізійна і кіноакторка, двічі володарка премії «Оскар» за Найкращу жіночу роль другого плану. Автобіографістка.

Шеллі Шрифт народилася 18 серпня 1920 в Сент-Луїсі, штат Міссурі в єврейській родині. Її батько, Джонас Шрифт, був дизайнером чоловічого одягу, а мати, Роза Вінтерс, співачкою. Коли їй було три, її сім'я переїхала в Нью-Йорк. Там вона займалася в акторській студії «Hollywood Studio Club», де її сусідкою по кімнаті була Мерилін Монро. Вона також відвідувала Шекспірівські курси Чарльза Лоутона і знамениту Акторську студію.

Вперше на екранах Шеллі Вінтерс з'явилася в 1943 у фільмі «Яка жінка!». Але першою зоряною роботою стала її роль у фільмі Джорджа К'юкора «Подвійне життя» (1947). Наступні ролі у фільмах «Вінчестер-73» (1950) і «Великий Гетсбі» (1949) додали акторці популярності, сильно піднявши її в Голлівуді. У 1951 за роль у фільмі «Місце під сонцем» вона була номінована на премію «Оскар» як «Найкраща акторка року». Хоча премію вона не отримала, Вінтерс привернула увагу багатьох голлівудських режисерів і зайняла міцне місце в американській кіноіндустрії.

У 1950-ті Вінтерс продовжувала активно зніматися. Найзначущішою в той час стала роль у фільмі Чарльза Лоутона «Ніч мисливця» (1955), а в 1960 роль у фільмі «Щоденник Анни Франк» Вінтерс отримала свій перший «Оскар» як «Найкраща акторка другого плану». Вона дотримала свою обіцянку, дану перед фільмом, і через 16 років після отримання нагороди передала «Оскар» в музей Анни Франк. Крім кіно, вона брала участь і в театральних постановках, в тому числі і на Бродвеї. У 1966 Вінтерс вдруге стала володаркою «Оскара» за «Найкращу роль другого плану» у фільмі «Клаптик синяви».

Наступними примітними її ролями стали Шарлотта у фільмі Стенлі Кубрика «Лоліта» (1962) і пасажирка Белла Роузен в «Пригода» Посейдона" (1972), яка принесла номінацію на премію «Оскар». Знаменитою театральною постановкою з її участю в той час стала п'єса Теннессі Вільямса «Ніч Ігуани».

На початку 1970-х акторка знялася в кількох психологічних трилерах, що відносяться до піджанру «геронтологічного трилера» (продовжують атмосферу «Що сталося з Бебі Джейн?»), найцікавіші її ролі в картинах «Що трапилося з Гелен?» (1971), і «Хто вбив тітку Ру?» (1971), а також в низькобюджетній кримінальній драмі Роджера Кормана «Кривава мама».

Аудиторії 1980-х Вінтерс відома за своїми автобіографіями і телевізійним ролям. Одним з останніх фільмів з її участю став «Портрет леді» в 1996, де вона зіграла дружину персонажа Джона Гілгуда.

За багаторічну активну кінокар'єру Шеллі Вінтерс була удостоєна зірки на Голлівудській алеї слави.

Шеллі Вінтерс чотири рази була одружена:

• Капітан Мек Пол Мейер (1943-1948) хотів домашню дружину, успішна кар'єра акторки та її голлівудський спосіб життя призвели до розлучення.
• Вітторіо Гассман (1952-1954), народила дитину.
• Ентоні Франчоза (1957—1960).
• Джеррі ДеФорд (14 січня 2006, за годину до її смерті, старий приятель, з яким прожила до цього 19 років.

Шеллі Вінтерс померла 14 січня 2006 від паралічу серця в Центрі реабілітації в Беверлі-Гіллз у віці 85 років.

• 1944 — Дівчина з обкладинки
• 1947 — Подвійне життя / (A Double Life) — Пет Кролл
• 1950 — Френчі
• 1951 — Місце під сонцем / (A Place in the Sun) — Еліс Тріпп
• 1959 — Щоденник Анни Франк / (The Diary of Anne Frank) — Петронелла Ван Даан
• 1962 — Лоліта
• 1968 — Добрий вечір, місіс Кемпбелл / (Buona Sera, Mrs. Campbell) — Ширлі Ньюман
• 1977 — Дракон Піта
• 1977 — Дуже дрібний буржуа / (Un borghese piccolo piccolo) — Амалія Вівальді
• 1979 — Елвіс
• 1986 — Загін «Дельта»

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Shelley Winters

• Шеллі Вінтерс на сайті TCM Movie Database (англ.)
• Шеллі Вінтерс на сайті TVGuide.com
• Bernstein, Adam (14 січня 2006). Actress Shelley Winters Dies. The Washington Post. Процитовано 23 травня 2010.
• Harmetz, Aljean (15 січня 2006). Shelley Winters, Winner of Two Oscars, Dies. The New York Times. Процитовано 23 травня 2010.
• Bernstein, Adam (15 січня 2006). Actress Shelley Winters, 85; Blond Bombshell to Oscar Winner. The Washington Post. Процитовано 23 травня 2010.
• Oscar winner Shelley Winters dies at 85. The Boston Globe. 15 січня 2006.^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• Winters' Entry on the St. Louis Walk of Fame