Шикачик реюньйонський

?

Реюньйонський шикачик (самець)

Реюньйонський шикачик (самиця)

Охоронний статус

На межі зникнення (МСОП 3.1)^[1]

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Личинкоїдові (Campephagidae)
Рід:	Оругеро (Lalage)
Вид:	Шикачик реюньйонський

Біноміальна назва

Lalage newtoni
(Pollen, 1866)

Поширення реюньйонського шикачика Сучасний ареал Вимерлий

Синоніми

Oxynotus newtoni
Coquus newtoni
Coracina newtoni

Посилання

Вікісховище:	Lalage newtoni
Віківиди:	Lalage newtoni
МСОП:	22706569

Шика́чик реюньйонський^[2] (Lalage newtoni) — вид горобцеподібних птахів родини личинкоїдових (Campephagidae)^[3]. Ендемік Реюньйону^[4]^[5].

Таксономія

Реюньйонський шикачик був науково описаний нідерландським натуралістом Франсуа Поленом в 1866 році під назвою Oxynotus newtoni. Зібрані зразки (самець і самиця, спіймані 4 січня 1865 року) були передані до Британського музею^[6]. Опис реюньйонського шикачика був включений до другого тому «Recherches sur la faune de Madagascar et de ses dépendances»^[7]. Вид довгий час відносили до роду Шикачик (Coracina), однак за результатами молекулярно-генетичного дослідження реюньйонський шикачик разом з 5 іншими видами був переведений до роду Оругеро (Lalage)^[8]. Підвидів не виділяють. Реюньйонський шикачик утворює надвид з маврикійським шикачиком. Ці два види розділилися приблизно 1,25 млн років тому.

Опис

Довжина птаха становить 17,7-22 см, з яких 1,6 см припадає на дзьоб, а 8,5 см — на хвіст. Довжина крила становить 10 см, довжина цівки — 2,5 см. Середня вага птаха становить 31-36 г.

Виду притаманний статевий диморфізм. У самців верхня частина тіла попелясто-сіра, нижня частина тіла сірувата, крила чорні, кінчик хвоста білий, обличчя темно-сіре. У самиці верхня частина тіла бура, над очима білі "брови", нижня частина тіла біла, поцяткована вузькими горизонтальними смужками. Дзьоб і лапи сизі, очі карі.

Поширення і екологія

Поширення реюньйонських шикачиків обмежене двома невеликими ділянками на північному заході острова Реюньйон, загальною площею 29 км². У 1866 році вид зустрічався на висоті від 800 до 1400 м над рівнем моря, у 2012 році — лише на висоті понад 1100 м над рівнем моря, в заростях незайманого гірського тропічного лісу.

Поведінка

Реюньйонські шикачики живляться комахами, їх личинками, а також плодами. Сезон розмноження триває з вересня по лютий. За сезон може вилупитися два виводки. Реюньйонські шикачики є моногамними і територіальними, площа гніздової території становить 13-17 га. Гніздо чашоподібне, неглибоке, зроблене з гілочок, моху, лишайників і павутиння. В кладці 2-3 яйця розмірами 26,5×28,5 мм. Яйця синьо-зелені, поцятковані коричнюватими плямками. Інкубаційний період триває 15-17 днів, кладку насиджують самець і самиця по черзі. Пташенята покидають гніздо на 20 день.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що знаходиться на межі зникнення. За оцінками дослідників, у світі залишилося близько 65 реюньйонських шикачиків.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Lalage newtoni. Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 30 жовтня 2021.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Bristlehead, butcherbirds, woodswallows, ioras, cuckooshrikes, Shriketit. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 травня 2014. Процитовано 25 вересня 2021.
↑ Taylor, B. (2005). Reunion Cuckoo-shrike (Coracina newtoni). del Hoyo, J., Elliott, A., Sargatal, J., Christie, D.A. & de Juana, E. (eds.) (2013). Handbook of the Birds of the World Alive. Lynx Edicions. Архів оригіналу за 27 maja 2014.
↑ Damien Fouillot & Marc Salamolard: Reunion Cuckoo-shrike Coracina newtoni. W: The Birds of Africa. T. VIII: The Malagasy Region. A&C Black, 2013, ss. 663–665. ISBN 9780713665321.
↑ Richard Bowdler Sharpe: Catalogue of Birds in the British Museum. T. 4. Cichlomorphae. Part II. 1879.
↑ Pollen, François P. & D.C. van Dam: Recherches sur la faune de Madagascar et de ses dépendances. T. 2. Mammifères et oiseaux. Leiden: 1868, s. 83. [] Помилка: {{Lang}}: немає тексту (допомога)
↑ Jønsson, K.A.; Bowie, R.C.K.; Nylander, J.A.A.; Christidis, L.; Norman, J.A.; Fjeldså, J. (2010). Biogeographical history of cuckoo-shrikes (Aves: Passeriformes): transoceanic colonization of Africa from Australo-Papua. Journal of Biogeography. 37 (9): 1767—1781. doi:10.1111/j.1365-2699.2010.02328.x.