Шиферець масковий

?Шиферець масковий
	; Масковий шиферець (Національний парк Теньєнте-Агріпіно-Енсісо[de], департамент Бокерон, Парагвай)
Охоронний статус
	; Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes);
Родина:	Саякові (Thraupidae);
Підродина:	Thraupinae;
Рід:	Шиферець (Lophospingus);
Вид:	Шиферець масковий;
Біноміальна назва
	Lophospingus pusillus; (Burmeister, 1860)
Синоніми
	Gubernatrix pusilla
Посилання
Вікісховище:	Lophospingus pusillus
Віківиди:	Lophospingus pusillus
EOL:	1050347
ITIS:	560877
МСОП:	22723137
NCBI:	357706

Ши́ферець масковий^[2] (Lophospingus pusillus) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae)^[3]. Мешкає в Південній Америці.

Опис

Масковий шиферець (зверху) і чорноголова свертушка (знизу)

Довжина птаха становить 14 см. У самців голова і горло чорні. Над очима широкі білі "брови", на щоках широкі "вуса", що формують на обличчі чорну "маску". Верхня частина тіла, крила і хвіст сірі, за винятком білих кінчиків покривних пер крил і білих крайніх стернових пер. Нижня частина тіла переважно блідо-сіра. На голові характерний прямий гостроконечний чорний чуб. Дзьоб жовтувато-рожевий. Самиці мають дещо більш тьмяне забарвлення, "брови" і "вуса" у них менш чіткі, крила і спина мають коричнюватий відтінок^[4].

Поширення і екологія

Маскові шиферці мешкають на півдні Болівії, заході Парагваю і півночі Аргентини. Вожни живуть в рідколіссях і сухих чагарникових заростях в регіоні Гран-Чако. Зустрічаються парами або невеликими зграйками, на висоті до 2200 м над рівнем мор, переважно на висоті до 1000 м над рівнем моря. Живляться насінням і дрібними безхребетними, яких шукають на землі. Гнізда будується самцем. Воно має чашоподібну форму, робиться з лишайників і рослинних волокон, скріплюється павутинням, встелюється шерстю і тонкими корінцями.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Lophospingus pusillus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 18 жовтня 2022
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 18 жовтня 2022.
↑ Ridgely, Robert S.; Tudor, Guy (2009). Field Guide to the Songbirds of South America: The Passerines. University of Texas Press. с. 663. ISBN 978-0-292-71748-0.