Шлюпбалка

Шлюпбалка — пристрій для спуску на воду та підйому на борт судна шлюпок. Одну шлюпку зазвичай обслуговує тандем з двох шлюпбалок.

Підйомно-спускова система шлюпок складається з незалежних один від одного механізмів, в основу яких входять балочні підйомні стріли та поліспасти (шлюпочні талі, заст. шлюп-такелі), які піднімаються та опускаються під певним градусом відносно борту судна за допомогою лебідок з різноманітним типом привода. У шлюпбалки поворотного типу за її головку закріплюється шлюпбакштаг — короткий сталевий трос, що закінчується талями або тросовим талрепом і служить для повертання шлюпбалки. До стріл шлюпка кріпиться за допомогою ланцюгів або канатів зі зйомним гаком.

Старовинні шлюпбалки у вигляді парних вистрілів називалися боканцями.

• Поворотні — пустотілі сталеві вигнуті зверху балки, які можуть вільно повертатися на двох підшипниках (верхньому — опорному котку і нижньому — підп'ятнику) на 360° навколо своєї поздовжньої осі.
• Горизонтальні (схиляючі, гравітаційні, скочувані або шарнірні) — вивалюються під дією власної ваги та ваги шлюпки, після віддачі найтових, похідного стопора і стрічкового гальма лебідки.
• Відкидні — забезпечують вивалювання і завалювання спеціальними гвинтовими і зубчастими пристроями. Найчастіше шлюпбалки таких конструкцій застосовуються на малих суднах.

• Вантажна стріла
• Кат-балка

• Самойлов К. И. Шлюпбалка // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)
• Самойлов К. И. Боканцы // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)
• Шлюпбалки гражданских судов (рос.)
• Балка (брус) // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина^[ru], 1911—1915. (рос.)