Шмагун Іван Петрович

Шмагун Іван Петрович
Шмагун Іван Петрович
Народився	28 жовтня 1914 ; Липляни, Малинський район
Помер	7 січня 1987 (72 роки) ; Ялта, Кримська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія; УНР; СРСР
Діяльність	скульптор
Заклад	ВО Барикади
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	Спілка радянських художників України
Нагороди	;
	; ; ;

Іван Петрович Шмагун (28 жовтня 1914, Липляни — 7 січня 1987, Ялта) — український радянський і російський радянський скульптор; член Спілки радянських художників України з 1970 року^[1]. Заслужений художник РРФСР з 1966 року.

Біографія

Народився 28 жовтня 1914 року в селі Липлянах (нині Коростенський район Житомирської області, Україна)^[2]. 1932 року у Ленінграді вступив до школи фабрично-заводського навчання на заводі «Пролетарський», де навчався спеціальності працівника котельні-ремонтника; ходив у вечірні класи школи робітничої молоді, відвідував образотворчий гурток при заводському Будинку культури^[3].

1936 року призваний до Червоної армії. Служив в місті Пушкіні, був художником-оформлювачем при клубі. Після закінчення служби працював в Сталінграді на заводі «Барикади», протягом трьох років займався в образотворчій студії при Будинку культури заводу^[3]^[4].

На початку німецько-радянської війни покликаний на фронт, служив зв'язківцем 661 окремого батальйону зв'язку 6-ї армії^[3]. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985)^[2]. Після закінчення війни перебував в Ростоку^[3].

1945 року направлений до Краснодару, де навчався в художньому училищі і працював в товаристві «Красхудожник». У березні 1970 року переїхав до Ялти^[3], де працював у місцевому відділенні Художнього фонду Української РСР^[4]. Мешкав у Ялті в будинку на вулиці Кірова, № 92, квартира № 22^[1]. Помер у Ялті 7 січня 1987 року^[4].

Творчість

Працював у галузях монументальної і станкової скульптури, створював мозаїки. Використовував граніт, чавун, бронзу, бетон^[4]. Серед робіт:

станкова скульптура

«Тарас Бульба» (1953);
«Паганіні» (1955);
«Максим Горький на Волзі» (1957);
«Нова пісня» (1977);
«Космонавт» (1980);
«Переможець» (1983);
«Чабан» (1985).

монументальні роботи

«Максим Горький» у Тюмені (1958);
«Нескоренним» у Новоросійську (1959);
«Майбутні космонавти» в Анапі (1965);
«Аврора» у Крснодарі (1967; звання: заслужений художник РРФСР^[3]);
ансамбль пам'яті загиблим воїнам у Краснодарському краї (1969; у співавторстві);
«Святогор» у Ялтинському музеї «Поляна казок» (1971);
«Максим Горький» у Чебоксарах (1984)^[5].