Штефан Вишневський

Штефан Вишневський
нім. Stefan Werner Wisniewski[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженнінім. Stefan Werner Wisniewski
Народився8 квітня 1953(1953-04-08) (72 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Клостеррайхенбах, Фройденштадта, Баден-Вюртемберг, Федеративна Республіка Німеччина
Країна Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьтерорист
Знання мовнімецька Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоФракція Червоної Армії[1] Редагувати інформацію у Вікіданих

Ште́фан Ве́рнер Вишне́вський (нім. Stefan Werner Wisniewski; нар. 8 квітня 1953, Клостеррайхенбах, Фройденштадта, Баден-Вюртемберг, Федеративна Республіка Німеччина) — західнонімецький терорист польського походження, член ліворадикальної терористичної організації «Фракція Червоної Армії» (RAF).

Життєпис

Раннє життя

Народився 8 квітня 1953 року у сім'ї овдовілої біженки Гізели зі Східної Пруссії та колишьного польського примусвого робітника Станіслава Вишневського з Кутно, вивезеного в Німеччину під час Другої світової війни, що відмовився повертатися до Польщі через встановлений там комуністичний режим[2].

Навчався на електрика в Баїрсбронні, проте маючи проблеми з навчанням, покинув спеціальність і був змушений протягом 1969—1970 років перебувати в інтернаті, з якого тікав сім разів протягом року. У той самий час майбутні члени RAF, Ульріка Майнгоф і Гудрун Енслін, брали участь в протесах проти таких установ.

Після звільнення з установи Вишневський переїхав до Гамбурга, де почав працювати механіком на судні. За його словами, під час свого перебування в рейсах він оцінив становище країн «третього світу», що вплинуло на його світогляд[3][4].

Терористична діяльність

У Гамбурзі Вишневський долучився до лівих активістів, разом з якими протестував проти затримання членів RAF, брав участь у сквотингах та протестах проти консервативного видавництва Springer. Після смерті Гольгера Майнса, члена «Фракції Червоної армії», що помер внаслідок голодовки у 1974 році, Вишневський приєднався до терористів.

У 1974 році брав участь у захопленні гамбурзького офісу Amnesty International, а через рік — у захопленні заручників в посольстві Федеративної Республіки Німеччина у Стокгольмі, метою якого було змусити звільнити з ув'язнення 26 членів RAF[5].

Влітку 1976 року перебував у тренувальному таборі Народного фронту визволення Палестини в Південному Ємені[3].

У серпні 1977 року брав участь у пограбуванні банку в Ессені, щоб профінансувати викрадення викрадення і убивство Ганса Мартіна Шлеєра, президента профспілки роботодавців Німеччини та колишнього офіцера СС, що відбулося восени того ж року. Під час викрадення Вишневський був не лише у складі групи, що викрала Шлеєра, але й тим, хто віддавав накази на місці розстрілу. Вважається, що саме Вишневський, що мав прізвисько «Лють» (нім. Die Furie), перебував на посаді водія і спочатку вивіз Шлеєра з місця злочину, а потім переправив його з Кельна до Брюсселя в Бельгії в багажнику автомобіля.

За кілька тижнів Шлеєр був убитий дорогою у Францію після того, як ключові члени RAF покінчили життя самогубством у в'язниці Штаммгайм[4]. За словами Петера-Юргена Боока, Шлеєра застрелили Рольф Гайслер і Штефан Вишневський[6].

Арешт і ув'язнення

11 травня 1978 року Вишневський був заарештований в аеропорту Орлі в Парижі та екстрадований до Західної Німеччини. Після арешту він від самого початку поводився агресивно. Під час допиту він напав на поліцейського, перестрибнувши через два столи і був нейтралізований охоронцем. За це Вишневський був засуджений до восьми місяців ув'язнення. 28 березня 1979 року Вишневський спробував втекти з в'язниці, заволодівши ножем і ножицями, які використав для нападу на охоронця, якого він зв'язав, заткнув рот кляпом, і замкнув у камері. Втеча не вдалася, оскільки на виході його затримав інший охоронець. Одразу під час повернення до камери Вишневський напав на начальника в'язниці з шкарпеткою, наповненою батарейками.

Під час судового процесу, що тривав кілька місяців, Вишневський оголосовив про голодування, але проходив процедури примусового годування.

4 грудня 1981 року Вищий земельний суд Дюссельдорфа засудив його до двох довічних ув'язнень за убивство, викрадення і вимагання, поєднані із захопленням заручників, здирництвом і членством у терористичній організації[3]. 1 березня 1999 року, після 18 років перебування в ув'язненні, Вишневського було звільнено умовно-достроково і він покинув в'язницю в Емскірхені.

У 2007 році в репортажі ARD, присвяченому 30-й річниці викрадення Шлеєра, Петер-Юрген Боок свідчив, що за переказами відомо, що Вишневський застрелив Шлеєра разом з Рольфом Гайслером[7]. Тривалий час німецька прокуратура припускала, що до убивства причетний Рольф Клеменс Вагнер та Вишневський, але до сьогодні жоден з членів RAF, безпосередньо причетних до убивства Шлеєра, не дав свідчень про реальний перебіг подій або про вивезеня заручника з Брюсселя через бельгійсько-французький кордон[8].

У тому ж році 21 квітня Der Spiegel у своєму інтернет-виданні повідомив, що колишня членкиня RAF Верена Беккер вже називала Вишневського убивцею генерального прокурора Німеччини Зігфріда Бубака на початку 1980-х років, що згодом також підтверджував Боок[9].

Примітки

  1. а б https://www.rafinfo.de/bio/r-z/wisniewski.php
  2. Krall, Hanna (27 квітня 2004). RAF: Stefan Wisniewski, Sohn eines Zwangsarbeiters (нім.). Die Welt. Процитовано 10 березня 2025.
  3. а б в Hengst, Björn; Schwabe, Alexander (23 квітня 2007). Stefan Wisniewski: Wie aus einem Provinzler die Furie der RAF wurde. Der Spiegel (нім.). ISSN 2195-1349. Процитовано 11 березня 2025.
  4. а б Wehner, Markus (23 квітня 2004). Bei der RAF trug er einst den Kampfnamen «Fury» (нім.). Frankfurter Allgemeine Zeitung. Архів оригіналу за 30 червня 2007. Процитовано 11 березня 2025.
  5. Aust, Stefan (2017). Der Baader-Meinhof-Komplex (нім.). Hamburg: Hoffmann und Campe. с. 518. ISBN 978-3-455-00033-7.
  6. Wer ist Stefan Wisniewski? (нім.). Stern. 24 квітня 2007. Процитовано 11 березня 2025.
  7. Ex-Terrorist nennt Namen der angeblichen Schützen (нім.). Tagesschau de Archiv. 7 вересня 2007. Процитовано 11 березня 2025.
  8. Hachmeister, Lutz (2004). Schleyer. Eine deutsche Geschichte (нім.). München: C. H. Beck. с. 397. ISBN 978-3406518638.
  9. Terrorismus: Wisniewski soll Buback-Mörder sein. Der Spiegel (нім.). 21 квітня 2007. ISSN 2195-1349. Процитовано 11 березня 2025.
Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya