Шульгін Василь Віталійович

Шульгін Василь Віталійович
Шульгін Василь Віталійович
рос. Василий Витальевич Шульгин
Народився	1 (13) січня 1878 або 13 січня 1878 ; Київ, Російська імперія
Помер	15 лютого 1976[…] (98 років) ; Владимир, РРФСР, СРСР
Поховання	Владимир
Країна	Російська імперія
Діяльність	політик, громадський діяч, публіцист
Галузь	політична діяльність, соціальна активність[d] і публіцистика
Alma mater	Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Знання мов	російська
Посада	депутат Державної думи Російської імперії[d]
Партія	Всеросійський національний союзd
Конфесія	православна церква
Батько	Шульгин Віталій Якович
Автограф
	Роботи у Вікіджерелах; Висловлювання у Вікіцитатах; Медіафайли у Вікісховищі ;

Васи́ль Віта́лійович Шульгі́н (13 січня 1878, Київ — 15 лютого 1976, Владимир) — російський політичний діяч, публіцист, за освітою правник. Відомий своїми націоналістичними поглядами, підтримкою російської монархії, антисемітизмом та українофобією. Після Жовтневого перевороту 1917 р. був активним членом і одним з ідеологів Білого руху.

Життєпис

Василь Шульгін народився в Києві — син професора історії Київського університету Св. Володимира Віталія Яковича Шульгина, засновника часопису «Киевлянин» у 1864 році. Його хрещеним батьком був Микола Бунге. Шульгін рано залишився без батька і виховувався вітчимом — професором політекономії університету Д. І. Пихно (1853–1909). Він одержав типове дворянське домашнє виховання та освіту: закінчив 2-гу Київську гімназію і юридичний факультет університету Св. Володимира (1900). Ще зі студентських років Шульгін проявив себе антисемітом, але виступав проти єврейських погромів. Він досить рано розпочав політичну кар'єру — в двадцять вісім років молодий поміщик вже був обраний від Волинської губернії в депутати II (а потім ІІІ і IV) Державної думи Російської імперії, де з перших днів заявив себе запеклим прибічником фракції правих та царського уряду.

Після смерті Д. І. Пихно до його рук переходить керування редакцією і виданням щотижневика «Киевлянин» (1913–1919), газета набуває різко шовіністичного, антиукраїнського напряму.

Невдовзі після початку Лютневої революції 1917 Шульгін стає членом Тимчасового комітету Державної Думи. 2 березня 1917 року він разом з О. І. Гучковим виїжджає до царської ставки, де бере участь у зреченні від престолу російського імператора Миколи ІІ Романова.

Після Жовтневого більшовицького перевороту 1917 Шульгін став одним з ідеологів Білого Руху, був одним із засновників білогвардійської Добровольчої армії, членом Особливої ради, активно співпрацював з А. І. Денікіним і П. М. Врангелем. В березні 1918 створив у Києві конспіративну білогвардійську організацію «Азбука», відкрив часопис «Великая Россия», на сторінках якого боровся з новою владою. З 1920 в Югославії, згодом у Франції, Польщі і з 1931 знову в Югославії — в місті Сремські Карловці, в осередку російських білогвардійців-врангелівців.

Взимку 1925–1926 він з фальшивим паспортом відвідав Ленінград, Москву і Київ (Про свої враження від цієї поїздки написав спогади «Три столицы», 1927). З 1931 р. за його словами взагалі відходить від політичної активності і оселяється зі своєю другою дружиною Марією Дмитрівною, дочкою генерала Сидельникова, в місті Сремські Карловці.

В січні 1945 був арештований радянськими окупаційними органами в Югославії, вивезений до Москви і засуджений до 25-річного ув'язнення. В 1956 достроково звільнений, після звільнення жив у Владимирі, до нього з дозволу Радянської влади з Югославії приїздить дружина. Помер у Владимирі на 99-му році життя. Реабілітований у 2001 році^[6].