Шуммер Олександр Олексійович

Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (квітень 2023)

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (квітень 2023)

Шуммер Олександр Олексійович
Народився	13 серпня 1875(1875-08-13)  Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер	не раніше 15 квітня 1934
Діяльність	еколог, орнітолог
Alma mater	Київський політехнічний інститут (1908)
Заклад	Асканія-Нова Український комітет охорони пам'яток природи

Шуммер Олександр Олексійович (13.08.1875, Санкт-Петербург -?) у 1908 р. закінчив агрономічний факультет в Київському політехнічному інституті.

Всерйоз став займатися орнітологічними дослідженнями, в 1912 р. увійшов до складу Російського Орнітологічного Комітету, в листопаді 1912 р. брав участь у Москві в спеціальному засіданні цього комітету, присвяченого охороні птахів^[1].

Як активний член Київського орнітологічного товариства, брав участь у природоохоронній виставці в Києві в березні 1914 р., у виставці по охороні хижих птахів в Києві в квітні 1914 р.

На початку 20-х років працював в Костромі, звідки в 1926 р. переїхав в Асканію-Нова на посаду зоолога, боровся за заповідність цілинного степу. Ось, скажімо, промовиста цитата з його звіту за 1926 г.^[2]:

Вважаю за необхідне сказати, що фактично до цього часу держзаповідник «Чаплі» аж ніяк не є заповідником. Ті 200-300 десятин заповідного степу, що залишилися після Фальц-Фейна, звичайно, не можуть бути названі заповідником з орнітологічної точки зору, і мабуть, мамологічної. Кожен працівник, кожен службовець, натрапивши на птицю або звіра в межах степу, докладає всі зусилля, щоб зловити її або вбити.

Наприкінці 20-х років Шуммер стає кореспондентом Українського комітету охорони пам'яток природи. У 1928 р. чиновники Наркомзему УРСР, якому підпорядковувався цей заповідник, надумали перенесті ділянку абсолютно заповідного степу на нове місце — О. О. Шуммеру з колегами вдалося домогтися скасування цього решения. У Асканії-Нова вчений займався охороною степового орла. За його доповіддю 4-й Всесоюзний з'їзд зоологів, анатомів і гістологів в Києві (1930) прийняв спеціальну резолюцію. На початку 30-х років О. О. Шуммер став виконуючим обов'язки директора Приморських заповідників, підпорядкованих тоді Асканії.

Будучи кандидатом у члени ВКП (б), йому нелегко було відстоювати ідеї заповідання в місцевих партрадянських органах.

Цікавий протокол наради в Голопристанському райвиконкомі, куди 17 квітня 1933 р. було запрошено Олександра Олексійовича^[3]. Голова Голопристанського райвиконкому Носов: "Вам, т. Шуммер, відома постанова нашого райвиконкому про те, що частина вільної землі і частина заповідника на Ягорлицькій ділянці передаєтся радгоспу «Каракуль-експорт?»
Шуммер: «Відома, але цю постанову, як незаконну, опротестував і скасував Генеральний прокурор України через обласного прокурора, про що має бути Вам пріслано телеграму.»
Носов: «А Ви знаєте, що прокурор не має права скасовувати постанови райвиконкому?»
Шуммер: «Знаю, але прокурор має право скасовувати постанову райвиконкому, яка в свою очередь скасовує постанову Раднаркому».

Роботі Чорноморських (Приморських) заповідників було присвячено на Першому Всеросійському з'їзді по охороні природи доповідь О. О. Шуммера. Він розповів, що заповідник почав інтенсивні дослідження з розведення рідкісних видів птахів — дрохви, степового журавля, чайки-реготуна з метою «насичення наших степів». Однак ці цікаві і багатообіцяючі праці були призупинені.

У жовтні 1933 р. ДПУ зарештувало діячів охорони природи, які працювали в той час або раніше, в Асканії-Нова. З Голої Пристані до Харкова привезли Шуммера. Вже з первого допиту — 23 листопада 1933 р., похилого та хворого сердцем зоолога змусили «зізнатися» у членстві в «контрреволюційній повстанській організації» під керівництвом професора В. В. Станчинського. У свідченнях Шуммера говориться, що Приморські заповідники, також як і Кримський, були організовані як база для «майбутнього ворожого десанту», що кадри Всеукраїнського товариства мисливців — це майбутні «бойовики», що директор заповідника «Конча-Заспа» Волохов готував «кадри» повстанців для переведення в Асканію-Нова.

Можна тільки припустити, як по звірячому катували бідного зоолога слідчі Дупан і Скролівецький, якщо він зміг таке наговорити.

15 квітня 1934 р. Шуммер був звільнений з-під слідства через нестачу даних для притягнення до відповідальності. Подальша його доля невідома.

• Станчинський Володимир Володимирович

• Об учете гнезд степного орла в заповеднике Чапли в 26-29 гг. (резолюция по докладу А. А. Шуммера) // Тp. 4 Всесоюз. съезда зоологов, анатомов и гистологов в Киеве. — Х.-К., 1931. — С. 24.
• Шуммер А. О Черноморском заповеднике // Тp. 1-го Всесоюз. съезда по охране природы в СССР. — М., 1935. — 389 с.

• Борейко В. Е. Аскания-Нова: тяжкие версты истории (1826—1993). — К.: Киев. эколого-культурный центр, 1994. — 157 с.

• Архів СБ України, спр. № 208744, т. 2.
• ЦДАВО України, ф. 1055, оп. I, спр. 1427, л. 44.
• ЦДАВО України, ф. 539, оп. 11, спр. 349, лл. 29—34.
• ЦДАВО України, ф. 27, оп. 9, спр. 591, л. 89.

• «Злой гений» Аскании-Нова