Щепанюк Микола Васильович

Слуга Божий
Микола Щепанюк
Слуга Божий; Микола Щепанюк
Микола Васильович Щепанюк
Народився	8 березня 1883 ; Цебрів, Тернопільський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер	27 жовтня 1937 (54 роки) ; Магадан, Ольський район, Нижньоамурська областьd, Далекосхідний край, РРФСР, СРСР
Національність	українець
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Щепанюк Микола Васильович, о. Микола Щепанюк (8 березня 1883, с. Цебрів, нині Україна — 27 жовтня 1937, м. Магадан, нині Росія) — український церковний діяч, слуга Божий греко-католицької церкви.

Життєпис

Микола Щепанюк народився 8 березня 1883 року в селі Цебреві, нині Озернянської громади Тернопільського району Тернопільської области України.

Батько — дрібний службовець на рибальских промислах у графа Дідушицького.

Скінчив гімназію. При вступі на богословський факультет Львівського університету знайомиться з митрополитом Андреєм Шептицьким ЧСВВ, який приймав у нього екзамени. Відтоді він з Владикою в теплих, добрих стосунках. Завершивши студії у Львові, продовжує навчання в університеті у місті Інсбрук (Австрія).

У 1907 році рукопокладений у сан священника. Відтоді Андрей Шептицький його призначив вікарієм катедрального собору святого Юра у м. Львові. Викладав катехізм у жіночій школі ім. св. Марії Магдалини та народній школі ім. Грінченка. У 1915 році під час відступу російської армії зі Львова вивезений, у числі інших тридцяти заручників до Києва, де на добровільних засадах працював у бібліотеці.

Наприкінці 1917 — на початку 1918 р. повернувся до Львова.

Призначений настоятелем УГКЦ Найсвятішого Серця Христового в Києві. Документ від Владики Андрея Шептицького на право служіння датований 17 липня 1918 р.

Після закриття храму — на парафіях у м. Радомишль, нині однойменного району та в с. Кримок Радомишльського району (нині обидва — Житомирської области). Парох у селах Макарів (нині смт однойменного району Київської области), Войнашівка (нині Барського району Вінницької области).

У 1929 році заарештований у с. Кримок; засуджений за звинуваченням у «контрреволюційній агітації та антирадянській пропаґанді» до 10 років ув'язнення у концтаборах. У 1933 році звільнений достроково за станом здоров'я. Повернувся в с. Кримок, служив у храмах у селах Клавдієво (нині Клавдієво-Тарасове Київської области) та Вишевичі (нині Радомишльського району Житомирської области).

У 1935 році вдруге заарештований; за звинуваченням у «контрреволюційній націоналістичній діяльності та антиколгоспній аґітації» засуджений до 5 років ВТТ. Покарання відбував у с. Ягодноє Маґаданської области. 9 жовтня 1937 року заарештований у таборі; 10 жовтня 1937 року засуджений до вищої міри покарання; розстріляний. Реабілітований 1989 року.

Родина

Дружина Євгенія Максимівна Барчинська, донька мельника із с. Городище Тернопільсого повіту.
Син Щепанюк Юрій (1909—1975).
Донька Щепанюк Марія (1911—1985).
Донька Щепанюк Ганна (1919-19??).

Беатифікаційний процес

Від 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення о. Миколи Щепанюка до лику блаженних^[1].

Примітки

↑ Лабінська, К. «Маю моральну певність, що усі ці люди дійсно потерпіли за віру» [Архівовано 19 липня 2021 у Wayback Machine.] // Risy. — 2010. — 23 вересня.

Джерела

Щепанюк Микола Васильович // Реабілітовані історією. Тернопільська область : у 5 кн. / О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал (упорядники). — Тернопіль : Терно-граф, 2012. — Кн. 2. — С. 835. — ISBN 978-966-457-134-7.Гасай Є., Петраш, Б. Щепанюк Микола Васильович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 764—765. — ISBN 978-966-528-318-8.
Щепанюк Микола Васильович / /Церква Христова 1920—1940 / Соколовський О. К. — Київ : Видавництво «Кайрос», 1999. С. 237—240. — ISBN 83-87446-40-8.

[1] Лабінська, К. «Маю моральну певність, що усі ці люди дійсно потерпіли за віру» [Архівовано 19 липня 2021 у Wayback Machine.] // Risy. — 2010. — 23 вересня.

[1]