Еще в апреле прошлого года мы писали о неизбежности денацификации Украины.
Останній рядок
Денацификация Украины есть в то же время ее деколонизация, что предстоит понять населению Украины по мере того, как оно начнет освобождаться от дурмана, соблазна и зависимости так называемого европейского выбора.
Автор тексту, Тимофій Сергейцев, у 1998—2000 роках консультував проєкти зятя Леоніда Кучми і олігарха Віктора Пінчука, а також займав посаду члена ради директорів його компанії «Інтерпайп».[16] У 1998 році Сєргєйцев займався парламентською виборчою кампанією Віктора Пінчука в Україні. У 1999 році працював у виборчому штабі Леоніда Кучми. У вересні 2004 року був консультантом Віктора Януковича. У 2010 року працював у штабі кандидата у президенти Арсенія Яценюка.[17]
У 2007 році Сєргєйцев та його соратник Дмитро Куліков опублікували статтю у журналі «Профиль», у якій стверджували, що «Україна це виключно продукт діяльності радянської влади» і що «делегітимізація радянського періоду автоматично веде до дефрагментації держави Україна в нинішньому вигляді».[18]
У 2012 році вийшов російський фільм «Матч», продюсером і сценаристом якого був Тімофєй Сєргєйцев. Стрічку критикували за україноненависництво.[19] У 2014 році її заборонили на території України як пропагандистську.[19][20]
Зміст
Протягом усієї статті українці позиціонуються як «пасивні посібники нацистської влади», які, оскільки технічно усі не зможуть понести покарання, підлягають «перевихованню та денацифікації», що включає в себе:
воєнну присутність Росії на території України;
знищення української державності, створення на території України низки «народних республік», повністю підконтрольних Росії;
знищення теперішньої української влади;
жорстка цензура у політичній, культурній та освітній сфері;
реставрація соціалізму радянського зразка;
терор проти місцевого населення — створення «народних міліцій», репресії проти противників окупаційної влади, примусові роботи для населення по відновленню знищеної росіянами інфраструктури;
заборона самої назви «Україна»;
кінцевий етап — остаточна асиміляція українців та інтеграція України в «російську цивілізацію».
Автор вважає, що на втілення цього плану знадобиться щонайменше 25 років. У статті постійно наголошується на «штучності» Української держави та нації, існування яких «немає жодного цивілізаційного підґрунтя», а прагнення України до незалежності завжди завершується нацизмом. Крім національного і етнічного, автор цілком вітає і фізичне винищення українців. Громадян, які стали на захист своєї держави стаття пропонує якнайбільше знищувати на полі бою, а цивільне населення повинно по максимуму пережити всі тяготи війни.
На відміну, скажімо, від Грузії і країн Прибалтики, Україна, як показала історія, неможлива у якості національної держави, а спроби таку створити закономірно приводять до нацизму.
Оригінальний текст (рос.)
В отличие, скажем, от Грузии и стран Прибалтики, Украина, как показала история, невозможна в качестве национального государства, а попытки "построить" таковое закономерно приводят к нацизму.
Нацисти, що взяли до рук зброю, повинні бути по максимуму знищені на полі бою. (…) Соціальне «болото», яке активно чи пасивно підтримали її ["бандерівську верхівку"] дієво чи бездіяльно, повинно пережити всі тяготи війни і засвоїти пережитий досвід як історичний урок і спокуту своєї провини.
Оригінальний текст (рос.)
Нацисты, взявшие в руки оружие, должны быть по максимуму уничтожены на поле боя. (...) Социальное "болото", активно и пассивно ее поддержавшие действием и бездействием, должно пережить все тяготы войны и усвоить пережитый опыт как исторический урок и искупление своей вины.
Реакція
Президент України Володимир Зеленський заявив, що стаття є доказом планів Російської Федерації провести геноцид громадян України. Він зазначив, що для позначення геноциду українців у статті вжито терміни «деукраїнізація» і «деєвропеїзація». На його думку, це один з доказів для майбутнього трибуналу проти російських воєнних злочинців.[21]
Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко прокоментував: «Цинічно, що автор розповідає про начебто нацизм в Україні. Коли ми бачимо дзеркально протилежні факти: Росія масово знищує українців за національною приналежністю. І як це називати? Я відповім одразу: геноцид українського народу з боку Росії».[22]
На думку колишнього посла Канади до України Романа Ващука: «Це, по суті, риторична „ліцензія на вбиство“».[11]
Через кілька днів після видання, Дмитро Медведєв, заступник голови Ради Безпеки Ради Росії, підтвердив основні пункти статті. За словами Медведєва, «пристрасний сегмент українського суспільства молився до третього рейху», Україна є нацистською державою, як третій рейх, і вона повинна бути «денацифікованою», і результатом буде розвал України як держави. Медведєв стверджує, що колапс — це шлях до «відкритих Євразії з Лісабона до Владивостока».[24]
За словами Міки Аалтоли, директора Фінського інституту міжнародних відносин, стаття показала, що російська військова пропаганда «розвивається у тривожному напрямку»[26].
Російське видання «Meduza» назвало статтю «схематичним планом геноциду» українців.[27]
За словами Оксфордського експерта з російських справ Самуель Рамані, стаття «представляє основне кремлівське мислення».[28]
Американський історик Тімоті Снайдер зазначив у Твіттері, що текст «виступає за ліквідацію українського народу як такого».[29] Пізніше він зауважив, що стаття оперує особливим російським визначенням «нацизму»: «Нацист — це українець, який відмовляється визнати себе росіянином». На його думку, стаття розкриває геноцидальні наміри Росії.[30]
