Юзеф Гігіль-Мелехович
Юзеф Гігіль-Мелехович (пол. Józef Gigiel-Melechowicz; 6 березня 1890, Самбір — весна 1940, Харків) — польський офіцер, бригадний генерал. Біографія![]() Син Антонія Гігіля і його дружини Марії, уродженої Крочак. З 1900 по 1906 рік він закінчив п'ять класів середньої школи в Імператорсько-Королівській гімназії ерцгерцогині Єлизавети в Самборі. Пізніше він протягом року вивчав теологію в Реформатському монастирі в Кракові, закінчив додатковий курс у старшій середній школі та склав іспит на атестат зрілості в гімназії Святої Анни в Кракові, але не отримав атестата. Він влаштувався на роботу на залізницю нижчим клерком. З 1911 по 1912 рік проходив обов'язкову військову службу в Сілезько-Моравському піхотному полку №100 у Кракові як доброволець протягом року. У жовтні або листопаді 1912 року він вступив до Стрілецької асоціації. Після початку Першої світової війни, з 6 серпня 1914 року, він служив у Польських легіонах під псевдонімом «Трауніхт», командував взводом у 3-й роті 2-го, потім — 3-го батальйону 1-го піхотного полку. 22 грудня 1914 року він був важко поранений у битві під Ловчувком, під час боїв, які вела 1-ша бригада проти російських військ з 22 по 25 грудня 1914 року. Він лікувався в лікарні до 1 липня 1915 року. 9 серпня 1915 року йому було присвоєно звання лейтенанта. 11 листопада 1915 року його було підвищено до оберлейтенанта, а 1 листопада 1916 року — до гауптмана. 5 липня 1916 року він відзначився у боях проти російських військ під Поляцькою Горою. Одужавши від поранень, Гігігль був призначений до 6-го піхотного полку, де він служив до командиром 2-го, а пізніше 3-го батальйону. Влітку 1917 року він відмовився скласти присягу на вірність німецькому імператору, за що його було заарештовано в Перемишлі у вересні 1917 року та депортовано до Варшави. Йому вдалося втекти з в'язниці 18 лютого 1918 року. Після звільнення він продовжив свою незалежницьку діяльність, встановлюючи контакти з Польською збройною організацією (ПЗО) у Варшаві, Любліні, Києві та Одесі. У цей час він прийняв новий псевдонім «Мелехович», який згодом став другою частиною його прізвища. У листопаді 1918 року він вступив до лав Польської армії. 12 червня 1919 року він прийняв командування резервним батальйоном 6-го піхотного полку легіонів у Плоцьку. З 10 січня по 31 березня 1920 року він був направлений на вищий курс підготовки командирів батальйонів у Рембертуві. 1 квітня 1920 року його було призначено до Генерального командування округу «Померанія» на посаду керівника II та IV відділів. 15 липня 1920 року його було затверджено у званні майора піхоти, з 1 квітня 1920 року, у складі «колишньої групи Польських легіонів». З 15 липня по 31 серпня 1920 року він був організатором і командиром 263-го Добровольчого піхотного полку, а потім залишався в кадровому резерві Командування Північного фронту.15 вересня його було призначено до Командування 1-ї Дивізії Легіонів, а 24 листопада 1920 року — до Командування Центрально-Литовської Армії. З 1 червня 1921 року він служив у Командуванні Вільнюського кордонного сектору, залишаючись на обліку свого батьківського 6-го піхотного полку легіонів. У жовтні 1921 року його було переведено до 15-го піхотного полку «Вовки» в Дембліні. З 6 березня по 6 липня 1922 року він відвідував курс для командирів дивізій та піхотних полків у Армійському експериментальному навчальному центрі в Рембертуві. Він склав іспит з тактики із задовільним результатом, а решту предметів — з добрими результатами. Тим часом (3 травня 1922) йому було присвоєно звання підполковника зі старшинством станом на 1 червня 1919 року та 229-м місцем у офіцерському корпусі піхоти. У липні 1922 року його було переведено до 16-го піхотного полку в Тарнові на посаду заступника командира полку. У квітні 1924 року його було переведено до 54-го Кресівського стрілецького піхотного полку в Тарнополі на посаду заступника командира полку. 22 травня 1925 року його було затверджено на цій посаді. 31 березня 1927 року його було переведено до 40-го піхотного полку у Львові. 1 січня 1928 року його було підвищено до полковника зі старшинством з 1 січня 1928 року, та присвоєно 15-й ранг у піхотному офіцерському корпусі. 3 лютого 1928 року його було переведено до Експериментального центру. Він відвідував навчальний табір у Рембертові як студент третього, єдиного, тримісячного курсу для командирів полків. 17 листопада 1936 року інспектор армії генерал-майор Казімеж Фабрицій дав йому таку оцінку: «Дуже добре в полі та з армією. На карті він виглядає гірше. Поганий вихователь. Багато п'є – командувач полкового командування відправив його до лікарні на три місяці. Добрий бойовий командир, з яким не знаєш, що робити в мирний час». 12 січня 1937 року його перевели до командування корпусного округу №VI у Львові. У вересневій кампанії 1939 року він командував Підкарпатською бригадою національної оборони. Після вторгнення радянських військ до Польщі його взяли в полон радянські війська під час боїв. Його утримували в таборі для військовополонених у Старобільську. Навесні 1940 року його було вбито офіцерами НКВС у Харкові та поховано в безіменній братській могилі в П'ятихатках, де з 17 червня 2000 року офіційно розміщується Харківський цвинтар жертв тоталітаризму. Постановою Президента Польщі Леха Качинського від 5 жовтня 2007 року №112-48-07 йому було посмертно присвоєно звання бригадного генерала[2]. Про це було оголошено 9 листопада 2007 року у Варшаві під час церемонії «Пам’ятаємо Катинь — вшануймо пам’ять Героїв». Сім'яВін був одружений з Терезою (померла 1971 року в Лондоні), з якою мав двох синів: Здзіслава Кароля (1920–2011), лейтенанта 7-го кінно-артилерійського полку, кавалера ордена Virtuti Militari, та Мечислава Антонія Марію (1922–1991). Нагороди
Вшанування пам'яті7 квітня 2018 року в Гданську, в рамках кампанії «Катинь... Ми пам'ятаємо» / «Катинь... Врятуємо від забуття», на набережній біля стадіону, який на той час називався «Енерга Гданськ»[5], було посаджено три Дуби пам'яті, один з яких присвячений Юзефу Гігелю-Мелеховичу[6]. Меморіальна дошка, присвячена йому, знаходиться в Польовому соборі Польської армії у Варшаві[68]. Примітки
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia