Юра Гнат Петрович

Гнат Петрович Юра
Народився	27 грудня 1887 (8 січня 1888)  Федвар, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	18 січня 1966(1966-01-18) (78 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Російська імперія  УНР  Українська Держава  Українська РСР  СРСР
Діяльність	театральний режисер, актор театру і кіно
Alma mater	Єлисаветградське земське реальне училище
Відомі учні	Величко Юрій Олексійович і Іванчо Іван Михайлович
Заклад	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки активності	з 1936
Партія	КПРС
Батько	Петро Мусійович
Мати	Меланія Григорівна
У шлюбі з	Ольга Рубчаківна
Діти	син Юрій (нар. 1924)
Автограф
Нагороди
Премії
Звання
IMDb	ID 0950998
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Юра́ Гнат Петро́вич (27 грудня 1887 (8 січня 1888) , Федвар, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія  — 18 січня 1966(1966-01-18) , Київ, Українська РСР, СРСР ) — український радянський театральний режисер, актор театру і кіно. Народний артист УРСР, народний артист СРСР (1940)^[1]. Лауреат двох Сталінських премій другого ступеня (1949, 1951). Депутат Верховної Ради УРСР 1–5 скликань (1938—1963).

Народився 27 грудня 1887 (8 січня 1888)(18880108) року в селі Федвар (тепер село Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області).

З 1907 на професійній сцені в трупі С. Максимовича, де зустрів свого творчого побратима та товариша Семена Семдора.^[2] Далі Юра грав у театрі товариства «Руської Бесіди» у Львові (1913—1914), у Молодому театрі (1917) і в Театрі ім. Т. Шевченка в Києві (1919). Від 1920 в Театрі імені Івана Франка, створеному під опікою УГА у Вінниці, перенесеному 1923 до Харкова, а з 1926 до Києва.

У цьому театрі Гнат Юра працював до 1961 року як мистецький керівник і режисер, підготувавши близько 100 вистав. За першого періоду Гнат Юра переважно імітував репертуар Молодого театру й спирався на драми Володимира Винниченка та модерні західно-європейські п'єси. Від 1929 перейшов на радянсько-український (І. Микитенко, О. Корнійчук) та російський репертуар. З світової класичної спадщини поставив «Дон Карлоса» Йоганна-Фрідріха Шиллера (1936).

У 1934 році у журналі «За марксо-ленінську критику» (№ 12, 1934 рік) опублікована стаття Гната Юри «Націоналістична естетика Леся Курбаса»

«Націоналізм і фашизм — ось той прапор, під яким Курбас, об'єднавшись з цілою групою українських націоналістів, зокрема з ділянки літератури, починає виступати», — пише Г. Юра у статті, яка через кілька років була пред'явлена табірному начальству на Медвежій горі Олексієм Алєєксєєвим, що стало причиною для заборони вистави, яку Лесь Курбас готував в ув'язненні і його заслання на Соловки^[3]".

У розмові з Лесем Танюком Гнат Юра відмовляється від авторства статті, втім, пояснення на диктофон давати відмовляється, обіцяючи виступити з публічною заявою. Така заява так і не з'явилася.

Член ВКП(б) з 1938 року.

Викладав з перервами в Київському театральному інституті (1938—1961).

Помер 18 січня 1966 року. Похований в Києві, на Байковому кладовищі (1 ділянка). Поруч з ним поховані його дружина, акторка Ольга Рубчаківна, і єдиний син, Юрій Юра (1924—2021).

• 
  Театр в місті Олександрія (Кіровоградщина), де Гнат Юра грав на початку кар'єри
• 
  Пам'ятник Гнату Юрі в ролі Швейка, встановлений перед Театром імені Івана Франка в Києві
• 
  Надгробок Гната Юри
• 
  Меморіальна дошка в Олександрії (Кіровоградщина)

Як актор залишився найкращим у побутових ролях:

• Терешко, Крамарюк («Суєта», «Житейське море» Івана Карпенка-Карого)
• Копистка («97» Миколи Куліша)

В побутовому плані також виступав у ролях:

• Фіґаро («Весілля Фіґаро» П'єра-Огюстена Бомарше)
• Швейка («Пригоди бравого вояка Швейка» за Ярославом Гашеком)

Цей розділ потребує доповнення.

• «Дивний сад» (1935)
• «Прометей» (1936, актор)
• «Кармелюк» (1938, актор)
• «Щорс» (1939, актор)
• «Тарас Шевченко» (1951, актор)
• «Незабутній 1919 рік» (1952, актор)
• «В степах України» (1952, співрежисер)
• «Украдене щастя» (1952, співрежисер)
• «Мартин Боруля» (1953, актор та співрежисер)
• «Сто тисяч» (1958, актор та співрежисер)

• Нагороджений трьома орденами Леніна (30.06.1951, 10.01.1958 та 1960), двома орденами Трудового Червоного Прапора (1936 та 1948), орденом «Знак Пошани» (1940), а також медалями.
• Двічі лауреат Сталінської премії (1949 та 1951).
• Народний артист СРСР (1940), народний артист УСРР (1930), заслужений артист УСРР (1923).

• Зять Івана та Катерини Рубчаків.
• Брат Терентія Юри, Олександра Юра-Юрського, Тетяни Юрівни.

Портрет Гната Юри на аверсі (ліворуч) ювілейної монети НБУ «100 років Національному театру І.Франка», із cерії «Духовні скарби України»

• В 1967 році в Ленінградському районі Києва (нині Святошинський район, Микільська Борщагівка) на честь Гната Юри названа вулиця і станція швидкісного трамвая.
• На вул. Ольгинській, 2/1 в Києві, де в 1944–1966 роках жив артист, в 1969 році встановлено меморіальну дошку (бронза, барельєф; скульптор Ю.Л. Синькевич, архітектор А.А. Сницарев). Також меморіальна дошка встановлена в місті Олександрії на фасаді міського Палацу культури (колишнього театру) міста.
• В селі Підлісне (Федвар), зараз Кропивницького р-ну Кіровоградської обл. встановлений пам'ятник-погруддя.

У Святошинському районі міста Києва вулиця Гната Юри примикає до проспекту Леся Курбаса.

• Юра Гнат Петрович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 1039-1040.
• Юра Гнат
• Фільмографія на kino-teatr.ru(рос.)

• Томазова Н. М. Юра Гнат Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 701. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Кисельов Й. Разом з життям. К. 1972.
• Бобошко Ю. Гнат Юра. К. 1980.
• Кроп Т. Гнат Юра оберігатиме франківців. К., 2011.
• Влада зіштовхнула лобами Гната Юру та Леся Курбаса // gazeta.ua
• Франківська родина // day.kyiv.ua
• Юра Гнат Петрович: облікова картка й автобіографія депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 5, арк. 312—317.
• Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 82.
• Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]: газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.