Юрженко Олександр Іванович
Олекса́ндр Іва́нович Ю́рженко (16 серпня 1910, Баратівка, Снігурівського району, Миколаївської області — 19 червня 1999, Київ) — фізико-хімік; завідувач лабораторії Всесоюзного науково-дослідного інституту синтетичного каучуку (ВНДІСК) ім. С. В. Лебедєва (1941—1945), проректор з учбової роботи Львівського державного університету ім. І. Франка (1957—1960), ректор Одеського державного університету (сьогодні — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова) (1960—1970); доктор хімічних наук (1949); професор (1950); Орден Трудового Червоного Прапора (1961), Заслужений діяч науки УРСР (1965), лауреат премії ім. С. В. Лебедєва АН СРСР (1947), премія ЦК ВЛКСМ та Академії наук СРСР (1938). БіографіяО. І. Юрженко народився 16 серпня 1910 р. Середню освіту здобув у Снігурівській школі. У 1928 р. хлопець вступає до Одеського сільськогосподарського інституту, мріючи вивчитись на агронома. Рятуючись від голоду, на ІІІ курсі він переводиться на технологічний факультет Вологодського механіко-технологічного інституту, який закінчив в 1932 р. Там він здобув кваліфікацію інженера-технолога. З 1932 по 1935 рр. О. І. Юрженко — директор маслозаводу радгоспу №48 у м. Каменську (Західний Сибір, січень - серпень), а потім - аспірант кафедри колоїдної хімії Ленінградського державного університету. Відтоді він працював асистентом цієї ж кафедри. У 1937 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Изучение электрофореза в коллоидных системах» за спеціальністю «колоїдна хімія» на засіданні Вченої ради хімічного факультету Ленінградського державного університету. У тому ж році одержує науковий ступінь кандидата хімічних наук, а у 1939 р. йому присвоєно вчене звання доцент. Дослідники вказують, що він був аспірантом видатного радянського хіміка, членакореспондента АН СРСР, професора І.І. Жукова, який був учнем радянського хіміка Д.П. Коновалова, спеціаліста в галузі фізичної, органічної та технічної хімії, що проводив дослідження під керівництвом самого Д.І. Менделєєва.Тому Олександр Іванович Юрженко повноправно називав себе учнем школи Д.І. Менделєєва. З початком Другої світової війни О. Юрженко продовжує наукові дослідження, його призначають завідувачем лабораторії фізичної хімії Ленінградського дослідного заводу синтетичного каучуку ім. акад. С.В. Лебедєва. За час війни вчений виконує роботи з дослідження синтезу каучуків, а також удосконалення технології емульсійної полімерізації. За розробку теорії емульсійної полімерізації у 1947 р. Президіум АН СРСР нагороджуєО. Юрженка премією імені акад. Лебедєва. У 1945—1949 рр. — завідувач кафедри біохімії Львівського політехнічного інституту. У 1949 р. захистив докторську дисертацію на тему «Исследование процесса полимеризации углеводородов в эмульсиях» за спеціальністю «фізична хімія» в Ленінградськом державном університеті (наук. кер. чл.-кор. АН СРСР проф. І. І. Жуков). З 1949 р. — доктор хімічних наук, а з 1950 р. — професор. З 1950 р. працює завідувачем кафедри фізичної та колоїдної хімії Львівського державного університету ім. І. Франка, за сумісництвом завідувач кафедри загальної та фізколоїдної хімії Львівського медичного інституту (1949—1957). У 1957—1960 рр. — проректор з навчальної роботи. У 1960 р. О. І. Юрженко переїжджає до Одеси, засновує та завідує (до 1970 р.) кафедрою фізико-хімії полімерів та колоїдів в Одеського університету. З 1960 р. до 1970 р. — ректор Одеського державного університету імені І. І. Мечникова. За роки його ректорства: було відкрито три нові факультети (юридичний, романо-германської філології, загальнонауковий); з'явилися нові кафедри та нові спеціальності (наприклад, правознавство, загальна геологія, морська геологія, біохімія, англійська, німецька, французька мови та ін.); кількість студентів досягла 12 тис.; вперше було відкрито 11 проблемних та науково-дослідних лабораторій, створено електронно-обчислювальний центр. У 1970—1971 рр. — професор кафедри Одеського технологічного інституту ім. М. В. Ломоносова. У 1971—1989 рр. — завідувач кафедри, професор Київського технологічного інституту легкої промисловості. Звідти пішов на пенсію на 80-му році життя. Помер О. І. Юрженко 19 червня 1999 р. у Києві. Наукова діяльністьНаукові інтереси О. І. Юрженка були пов'язані з дослідженнями закономірностей полімеризації у дисперсних системах з метою пошуку найбільш ефективних ініціаторів та емульгаторів для промислового синтезу полімерів різних типів. Ним та його учнями встановлено механізм та топохімію утворення синтетичних латексів; розроблено теорію поверхневого ініціювання емульсійної полімеризації з локалізацією процесів у визначених зонах; запропоновано ефективні багатофункціональні пероксидні ініціатори для низькотемпературної полімеризації та співполімеризації ряду мономерів; вивчено закономірності емульсійної полімеризації зі застосуванням нових типів неіоногенних емульгаторів та запропоновано до застосування найбільш ефективні їх різновиди. Наслідки досліджень опубліковані у понад 160 наукових статтях. Ним підготовлено 3 доктори та 23 кандидати наук. За цінні наукові результати, викладені у дисертації та низці статей, вчений у 1938 р. отримує премію ЦК ВЛКСМ та Академії наук СРСР. За видатні заслуги в розвиток радянської науки, підготовку наукових працівників та спеціалістів для народного господарства й культури Президія Верховної Ради Української РСР присвоїла О. Юрженкові почесне звання Заслуженого діяча науки Української РСР (наказ № 156 від 14 травня 1965 р.). Наукові праці
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
