Юрченко Людмила Володимирівна

Юрченко Людмила Володимирівна
Юрченко Людмила Володимирівна
Основна інформація
Дата народження	14 березня 1943 (82 роки)
Місце народження	Харків, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР; Україна
Професії	оперна співачка
Освіта	Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Співацький голос	мецо-сопрано
Інструменти	вокал[d]
Нагороди	; ;

Людми́ла Володи́мирівна Ю́рченко (нар. 14 лютого 1943, Харків) — українська співачка (мецо-сопрано).

Біографія

Закінчила Київську консерваторію (1969, клас професора Р. Разумової).

Солістка Київського театру опери й балету.

Одна з небагатьох оперних співачок, що бездоганно поєднують сценічну гру з музикою. Випускниця Київської консерваторії, з 1969 — в Київському театрі опери та балету, виступала 35 років. В репертуарі — понад 30 оперних партій. Маючи діапазон у 2,5 октави, однаково впевнено виконує на гранично низьких тонах партію Кончаківни у «Князі Ігорі» О. Бородіна, та легко переходить на майже сопрано в партіях Еболі — «Дон Карлос» Дж. Верді, чи Фенени — «Набукко» Дж. Верді.

Народилася Людмила Юрченко у Харкові, дитинство минуло в Полтаві. Там долучилася до музики, у Полтаві закінчила музичну школу й технікум легкої промисловості, спеціальність — випробувач електродвигунів. Працювала на полтавському заводі «Електродвигун».

Музика зрештою перемогла. "Легко і просто не було. Приїхала, здала документи, нібито все було нормально. А перед екзаменом мені у приймальній комісії заявляють: «Ви лише два роки відпрацювали після технікуму, а треба — три. Отже, їдьте додому і відпрацьовуйте ще рік. Я — у плач! Хтось підказав звернутися до Ради Міністрів — у відділ легкої промисловості, аби таким чином відпроситися. Ледь зайшла і почала плакати. Весь відділ збігся, запитують, що трапилося? Я розповіла, мовляв, у мене голос, а мене не пускають вчитися. Тут одна жінка й каже: „А в нас уже був такий випадок з Анатолієм Солов'яненком! Ми ж тоді дозволили йому йти вчитися!“. Врешті-решт мені видали потрібний папірець. Іспити до консерваторії склала успішно».

Партії

Настя («Тарас Бульба» М.Лисенка),
Джемма («Ярослав Мудрий»

Г. Майбороди),

Йохаведда («Мойсей» М. Скорика),
Марфа і Марина («Хованщина» і «Борис Годунов» М. Мусоргського),
Любаша («Царева наречена» М.Римського-Корсакова),
Кончаківна («Князь Ігор» О.Бородіна),
Йоанна («Орлеанська діва» П. Чайковського),
Поліна, Міловзор, Графиня («Пікова Дама» П.Чайковського),
Любов Кочубей («Мазепа» П. Чайковського),
Принцеса Кларіче («Любов до трьох апельсинів» С.Прокоф'єва),
Ахросімова («Війна і мир» С.Прокоф'єва),
Леонора («Фаворитка» Ґ. Доніцетті),
Амнеріс («Аїда» Дж. Верді),
Азучена («Трубадур» Дж. Верді),
Еболі («Дон Калос» Дж. Верді),
Фенена («Набукко» Дж. Верді),
Маддалена («Ріголетто» Дж. Верді)
Герцогиня («Сестра Анджеліка» Дж. Пуччіні),
Сліпа («Джоконда» А.Понк'єллі
Орфей («Орфей та Еврідіка» К.Глюка),
Даліла («Самсон і Даліла» К. Сен-Санса),
Шарлотта («Вертер» Ж.Массне),
Кармен (однойменна опера Ж. Бізе) та ін.

Відома також як камерна співачка, зокрема виконавиця творів Баха, Генделя, Шуберта, Глінки, Мусоргського, Римського-Корсакова, Чайковського, Рахманінова, Ліста, Гріга, Массне, Бізе, Прокоф'єва, Шостаковича, М.Лисенка, Лятошинського, Майбороди.

Відзнаки та премії

1971 — лауреатка Всесоюзного конкурсу вокалістів імені Глінки у Вільнюсі (третя премія).
1975 — лауреатка міжнародного конкурсу співаків у Барселоні (перша премія).
1982 — народна артистка УРСР.
2001 — нагороджена орденом Княгині Ольги третього ступеня.
2004 — лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка за вокальні партії в оперних виставах (1999—2003).