Яблонська Галина Гілярівна
Гали́на Гілярівна Ябло́нська (нар. 2 січня 1928, Умань, нині Черкаської області) — українська актриса героїчного плану, громадська діячка, режисерка, сценаристка. Народна артистка УРСР (1982). Член Національної спілки театральних діячів України, актриса Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, володарка театральної премії родини Амвросія Бучми «Бронек», президент Міжнародної Ліги «Матері і сестри — молоді України», художній керівник Героїчного театру «Пам'ять», авторка і фундаторка міжнародного проєкту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи»[1][2]. Багаторічна голова журі Всеукраїнського відкритого конкурсу читців імені Тараса Шевченка. Голова та член журі багатьох міських та всеукраїнських фестивалів і конкурсів шкільних театральних колективів. Посол миру (2004). ЖиттєписЯблонська Галина Гілярівна — від народження Сіденко Галина Юхимівна, усиновлена Яблонським Гілярієм Антоновичем. Виховувалась в акторській родині. На сцені грала з шестирічного віку. Дебютувала 1936 року на сцені Вінницького державного театру в ролі Топсі в п'єсі за романом «Хатина дядька Тома». Належить до когорти корифеїв сучасного українського театрального мистецтва. Має в репертуарі понад 150 ролей у театрі й кіно, у радіо- та телепостановках, що увійшли до літопису українського акторського мистецтва. Виступала в обласних театрах Могильова-Подільського, Вінниці, Дніпра.  З 1951 року працює в Київському театрі ім. Івана Франка. Цьому театру акторка присвятила 70 років (станом на 15 лютого 2021 року). Співпрацювала з такими видатними діячами українського театру, як Г.Юра, А.Бучма, М.Крушельницький, В.Скляренко, С.Данченко. Створила багато сценічних образів, окремі вистави залишалися актуальними впродовж десятка років (виставу «Самотня леді» у постановці режисера Петра Ільченка, у якій Яблонська виконує роль літньої акторки Лесі Богданівни, зіграли більше ста разів — ювілейна, сота, припала на 19 лютого 2020 року[3]). За виконання ролі ролі Лесі Богданівни 2014 року Галина Яблонська стала Лавреатом мистецької премії «Київ». Протягом багатьох років пані Галина працювала на радіо й телебаченні. Багато хто пам’ятає її як диктора проєкту «Театр перед мікрофоном» (1986 - 1988 рр.), що провадився Національною радіокомпанією України. У 2019 році увійшла до «Національного реєстру рекордів України» із формулюванням «Найтриваліший період виступу на театральній сцені — 83 роки»[4]. Галині Яблонській належить ще один рекорд України – «Найбільша сумарна довжина вулиць, провулків, бульварів тощо, названих на честь Тараса Шевченка – 2 979 845 м». Рекорд обчислено в межах міжнародного проєкту «Тарас Шевченко єднає народи» завдяки спеціально розробленій комп’ютерній програмі (методика Анатолія Харченка). Офіційна реєстрація рекорду відбулася 24 червня 2019 року на Чернечій горі у Каневі. Громадська діяльністьГалина Яблонська провадить активну громадську діяльність. З початком державотворчих процесів в Україні мистецьку діяльність поєднує з активною участю у громадсько-політичному житті України. Як організатор і виконавиця проводила широкомасштабні акції — перед Референдумом щодо незалежності України, та здійснювала широку роз’яснювальну роботу серед населення України в 1996 р. про необхідність прийняття Конституції України. Галина Яблонська провадить активну громадську діяльність. Популяризує українську мову, відкриває українцям цілу плеяду заборонених імен світочів нації, доносить правду про ключові історичні моменти, серед яких - Визвольна боротьба часів УНР (Герої Крут), Голодомор, «Розстріляне відродження», діячі ОУН (Олена Теліга, Олег Ольжич). Очолює мистецько-просвітницькі проєкти, патріотичні організації. Театралізовані літературно-мистецькі постановки (з 1996 року), здебільшого у військових частинах Збройних сил України, стали творчим зачином створення Героїчного театру «Пам’ять», який виховав цілу плеяду свідомих молодих офіцерів. 1993 року Галина Яблонська стає засновницею та президенткою Міжнародної Ліги «Матері і сестри – молоді України». З ініціативи молодіжного крила Ліги 2007 року було створено Героїчний театр «Пам'ять», незмінним художнім керівником, автором більшості сценаріїв та режисером-постановником якого була Галина Яблонська, а директором – Василь Неволов. Основним напрямком діяльності очолюваної організації є мистецько-просвітницька робота в молодіжному середовищі з метою прищеплення молоді любові до своєї Держави, до рідної культури й мови, національних традицій та історії. Як Голова комітету «Спілкування» Національної Ради жінок України, у яку з 2000 року входить МЛ «МІСМУ», співпрацює з багатьма громадськими організаціями, державними та військовими структурами. Особливою віхою діяльності Галини Яблонської є мистецько-патріотичне виховання майбутніх офіцерів ліцею імені Богуна. Останнє десятиліття Галина Гілярівна присвятила активній міжнародній взаємодії, започаткувавши у 2016 році Міжнародний проєкт-конкурс «Тарас Шевченко єднає народи» за підтримки Національної Ради жінок України, державних інституцій, Товариства «Знання» України, Всеукраїнської інноваційної освітньої платформи «Сходи в Майбутнє» й багатьох інших організацій. Вона активно підтримує воїнів, відвідує шпиталі та військові частини. Театральні роліНа сцені зіграла понад 80 ролей[5]:
Фільмографія
Відзнаки і нагороди
Цікаві факти
Бібліографія
Примітки
Література
Посилання
ФотоВідео |
||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
