Яйло Леонід Олександрович
Леоні́д Олекса́ндрович Яйло (нар.31 серпня 1973, Маріуполь, Донецька область, УРСР) — колишній український баскетболіст, важкий форвард, майстер спорту. Має грецьке походження[3]. БіографіяУ дитячому віці Леоніда запросили в групу баскетболу ДЮСШ Маріуполя. У 17 років він не був найвищим у юнацькій команді, але продовжував додавати у зрості ще не один рік. Тоді ж Яйла включили до складу одеської команди, яка тоді була чемпіоном України і в її складі грали Олександр Чаусов та Віталій Усенко, для участі в юнацькому чемпіонаті СРСР, який проходив в Алма-Аті. Згідно з положенням турніру в команду можна було включати гравців з інших команд. Одесити тоді виграли призове місце[4]. Яйло демонстрував хорошу гру у «Азовмаші». У домашньому матчі проти «Будівельника» Леонід набрав 32 очка і одразу ж отримав пропозицію перейти в стан киян. У той же час він мав більш вигідну у фінансовому плані пропозицію від донецького «Шахтаря». Тодішній тренер азовців Валентин Романець порадив гравцю перейти до складу саме столичної команди[5] і влітку 1993 року, після молодіжного чемпіонату Європи, Яйло перейшов до київського «Будівельника». У столичному клубі він тричі виграв чемпіонат і двічі Кубок України. Одразу по закінченню Євробаскету-97 Яйло перейшов у «БІПА-Моду», яку тоді очолив відомий російський фахівець Юрій Селіхов[5]. Після сезону в Одесі, Леонід вирішив спробувати свої сили закордоном і наступний сезон відіграв в російському клубі «ЦСК ВВС-Самара». Влітку 1999 брав участь у літньому таборі в Тревізо, після чого отримав пропозицію від головного тренера «Реджіо Калабрії». Пробувши місяць на перегляді, Яйло підписав контракт, але не грав через те, що представляв країну, яка не є членом Євросоюзу. В кінці сезону один з легіонерів команди отримав травму і Яйло, зайнявши його місце, зіграв декілька матчів в кінці регулярного чемпіонату, а також усі матчі плей-оф. По закінченні сезону тренер команди Гаетано Джеббіа пропонував подовжити контракт ще на рік, але Леонід відмовився, оскільки не було гарантій того, що він би зайняв «легіонерське» місце[5]. Сезон 2000/2001 провів в казаньському «УНІКСі», з яким дійшов до фінальної серії чемпіонату Росії, але там казанці поступилися пермському «Урал-Грейту» з рахунком 0:3. Наступний сезон провів у Туреччині у складі «Даруссафаки». Після трьох років проведених закордоном, у 2002 році відгукнувся на пропозицію «Азовмаша» і повернувся на Батьківщину. У складі «азовців» провів три сезони, за які встиг двічі стати чемпіоном України. В цей же час поїхав на перегляд в пірейський «Олімпіакос», але не підійшов і повернувся в розташування азовської команди[4]. В сезоні 2004/2005 «Азовмаш» програв у фінальній серії БК «Київ» і після цього стосунки Леоніда з президентом клубу Олександром Савчуком розладналися, тож гравець перейшов у стан «вовків», з якими пробився у «Фінал чотирьох» Кубку Виклику ФІБА[5]. У вересні 2007 року перейшов в інший київський клуб «Будівельник»[6], в який повернувся через 10 років. В той же час розмірковував про завершення кар'єри, але прийняв пропозицію Валентина Берестнева і перейшов в МБК «Миколаїв». 19 грудня 2011 року у матчі МБК «Миколаїв» — «Ферро-ЗНТУ» Леонід Яйло досягнув позначки у 500 зібраних відскоків у Суперлізі[7]. По завершенні сезону 2011/2012 оголосив про завершення кар'єри гравця[8] і почав тренувати дітей[9], а також став асистентом головного тренера команди. Влітку 2013 року увійшов до тренерського штабу «Будівельнику»[10]. Леонід Яйло дебютував за збірну України у матчі з Боснією і Герцеговиною у 1994 році у відборі до Євробаскету-95 і набрав 15 очок[5]. У липні 2013 року зіграв на чемпіонаті світу серед ветеранів за збірну України (40+)[11], де виграв бронзову медаль, причому в кожному матчі ставав найрезультативнішим гравцем української дружини[12]. Статистика кар'єри
Регулярний сезон
Плей-оф
Титули та досягнення
Цікаві факти[14]
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia