Яковчик Франц Володимирович

Франц Яковчик
пол. Franciszek Jakowczyk
Народився	12 травня 1928(1928-05-12)  Самойловичі[d], гміна Пяски[d], Волковиський повіт[d], Білостоцьке воєводство, Польська Республіка
Помер	9 січня 2019(2019-01-09) (90 років)  Вроцлав, Республіка Польща
Поховання	Особовицький цвинтарd
Країна	Польська Республіка  СРСР  Україна  Республіка Польща
Національність	поляк[1]
Місце проживання	Довбиш Вроцлав
Діяльність	військовик
Знання мов	польська, українська і російська
Військове звання	капітан
Нагороди

Франц Володимирович Яковчик, псевдо «Карний» (пол. Franciczek Jakowczyk "Karny", 12 травня 1928(19280512), Самойловичі, Польська Республіка — 9 січня 2019, Вроцлав, Польща) — польський військовик, капітан Армії Крайової, в'язень радянських таборів.

Народився на хуторі Самойловичі, що зараз знаходиться у Вовковиському районі Гроденської області Білорусі у родині військовика та вчительки історії. З 14 років почав навчатися на шевця, в 15 долучився до антинімецького підпілля: вступив до Армії Крайової. Після вигнання німців підпілля почало війну з совєцькими окупантами. У 19 років отримав звання капітана^[1].

25 квітня 1948 року, під час одного з боїв з НКВД під Гродно, був поранений та заарештований. Засуджений радянським судом до смертної кари, котру згодом замінили на 25 років таборів^[2].

Покарання відбував в Інті, Владимирі та Потьмі. Неодноразово організовував втечі з місць карання. Звільнений 27 серпня 1969 року. Просив владу СРСР дозволити йому виїзд до Польщі, в рамках репатріації, але у Москві заборонили через «тяжкий злочин проти народу СРСР»^[3].

Після відбування покарання жив у Миколаєві, у 1970 році переїхав до Довбиша^[4], де одружився з місцевою полькою Зосею. Родина мала сина, від котрого народжені двоє внуків.

У 2008 році отримав карту поляка^[5]. У 2017 році померла дружина^[6]. З лютого 2018 року проживав у Вроцлаві, із сестрою. 27 жовтня 2018 року отримав польське громадянство з рук Президента Польщі Анджея Дуди^[4].

Помер 9 січня 2019 року у Вроцлаві^[7]. Похований 17 січня 2019 року на Особовицькому цвинтарі^[pl] у Вроцлаві^[6].

• Офіцерський хрест Ордену Відродження Польщі, 2019 рік, (посмертно);
• Медаль «Про меморія», 2005 рік^[5];
• «Хрест заслуги»^[8].