Якушинці

село Якушинці
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Вінницька область
Район	Вінницький район
Тер. громада	Якушинецька сільська територіальна громада
Код КАТОТТГ	UA05020310010019628
Основні дані
Засноване	1600 року[1]
Населення	2463 осіб[1][2]
Площа	2,83[1] км²
Густота населення	870,32[1] осіб/км²
Поштовий індекс	23222[1]
Телефонний код	+380 432[1]
Географічні дані
Географічні координати	49°15′31″ пн. ш. 28°22′10″ сх. д. / 49.25861° пн. ш. 28.36944° сх. д. / 49.25861; 28.36944
Середня висота над рівнем моря	287[3] м
Місцева влада
Адреса ради	23222, Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Якушинці[1]
Карта
Якушинці
Якушинці
Мапа
Якушинці у Вікісховищі

Я́кушинці — село в Україні, у Вінницькому районі Вінницької області. У селі мешкає 2463 жителі^[1][2]. Адміністративний центр Якушинецької сільської громади.

У селі бере початок річка Брусничівка, ліва притока Вишні.

У зеленому щиті лазуровий перев'яз справа, облямований червоним, обтяжений трьома золотими колосками в стовп і супроводжуваний зверху золотим сонцем без зображення обличчя з такими ж променями, а знизу - золотою дубовою гілкою з таким же листям і жолудями.^[4]

Цей розділ треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті.

Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (червень 2016)

Село Якушинці (в минулому Якошинці) — село в Україні Вінницького району Вінницької області. Перша письмова згадка датується 1350 роком.

У далекому минулому на північному боці, приблизно в 1 км від нинішнього села, знаходилося скіфське поселення (городище). Колись високі земляні вали, які оточували поселення трьома рядами (по три стіни з кожного боку), століттями руйнувалися. Те місце, де було городище заросло зараз густим лісом. За розповідями старожилів, ще недавно на місці поселення були підземні ходи (печери), люди знаходили стародавні монети, прикраси з дорогоцінних металів.

Існує давня легенда, яка сповіщає про те, що два козаки Якуш та Зарван зустрілися в дрімучому лісі біля струмка і довго розмовляли. Добре познайомившись, вирішили нікуди не йти далі. Один на одному боці річечки, другий на другому поставили свої хатинки.

Якушинці належали брацлавським шляхтичам — Якушинським, з 17 ст. — Нітославським, пізніше Прушинським та в 19 ст. — Руссановським.

Протягом 1624—1630 років, за часів Митрополита Петра Могили, в часи польського планування на Правобережжі, в Якушинцях була побудована церква Святого Миколая. Польська влада дозволила побудувати церкву в лісі між селами Мізяківські Хутори, Якушинці, Зарванці, Лисогора.

У 1650 році ця церковиця була перевезена з лісу в село і обслуговувала аж до середини XIX ст. від цієї церкви нічого не залишилося, її спалили конфедерати. Галявина у лісі, де стояла церква і досі носить назву «Церковиця». Відомо також, що в Якушинцях була цукровня, 2 млини, винокурня, католицька капличка.^[5]

Місцевість багата на археологічні поселення. На південний схід від Якушинців — трипільське поселення. На правому березі ріки Вишенька — поселення ранньозалізного віку VI—IV століть до нашої ери. На північ від Якушинців — поселення ранньозалізного віку VI—IV століть до нашої ери. На північний схід від Якушинців — поселення ранньозалізного віку IV—III століть до нашої ери. На північний захід від Якушинців — зарубинецьке поселення. В східній околиці села — поселення VI—VII століть^[6].

В лісі знаходяться вали старого скіфського городища, 9 — 4 ст. до н.е^[7]. Між лісом та поселенням знаходилося містечко — Городище.

В 1,5 кілометрах на північний схід від Якушинців, в лісі Стрижавська дача — городище доби бронзи, ранньозалізного віку (скіфське). Пам'ятка розташована на пологому мисі у верхів'ях лівих припливів ріки Вишенька, що впадає в Південний Буг. Городище складається з двох нерівнозначних частин. Центральний двір розташовано на південно-західному схилі пологого мису. Має форму асиметричного овалу, довжина по довгій осі — 550 метрів, по короткій осі — триста метрів. Загальна площа сягає близько одинадцяти гектарів. Перший, внутрішній вал сягає висоти трьох метрів від рівня площадки городища і ширини десяти метрів. Другий, сполучений з попереднім, зовнішній вал приблизно на один метр нижчий, але його ширина сягає п'ятнадцяти метрів. Масштаб насипів з напільного боку та з боку яру приблизно однаковий. З усіх сторін зовнішній вал оточено ровом, ширина якого сягає 7 — 8 метрів. Із заходу до центрального укріплення примикає передграддя у формі неправильної трапеції. Воно охоплює яр, у якому, напевно, в давнину протікав струмок. Розміри споруд передграддя скромніші. Висота валу не перевищує двох метрів. Рів також менший у розмірі. Його сучасна ширина сягає трьох — чотирьох метрів. Розміри становлять близько 700 метрів по повздовжній осі північний захід — південний схід і 350 метрів по поперечній осі південний захід — північний схід. Площа становить біля 13 гектарів^[6].

Якушинці належали брацлавським шляхтичам — Якушинським, з XVII ст. — Нітославським, пізніше Прушинським та в XIX ст. — Руссановським.

В Якушинцях була цукровня, 2 млини, винокурня, католицька капличка, церква св. Миколая, палац Руссановських.

За даними перепису населення 2001 року у селі проживали 2463^[1][2] особи.

Рідною мовою назвали^[8]:

У селі виявлено поселення^[d] трипільської культури. Пам'ятка розташована поблизу села^[9][10].

На обліку перебуває також три пам'ятки історії: Пам'ятник 112 воїнам—односельчанам^[d], загиблим на фронтах ВВВ, Братська могила мирних жителів^[d] і Могила радянських військовополонених^[d].

• Городище^[d] (IX—IV ст. до н. е.);
• Скіфське поселення^[d] (VII—VI ст. до н. е.);
• Скіфське поселення^[d] (VI—IV ст. до н. е.);
• Поселення зарубинецької культури^[d] (І ст. до н. е., II ст. н. е.);
• Ранньослов'янське поселення^[d] (VI—VII ст. н. е.);

Історичні особи:

• Пйотр Якса-Биковський (31 січня 1823 в Якушинці — 1889 Варшава) — письменник, етнограф, засновник та керівник театру в Кам'янці-Подільському.
• Віталій Рева (1938, Якушинці — 2012) — український автомобіліст, державний службовець і громадський діяч. Народний депутат України першого скликання, заслужений працівник транспорту України.
• Степан Килимник (1890–1963) — історик, етнограф та педагог, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка та Української вільної академії наук.

Сучасники:

• Добринська Наталія Володимирівна (1982, Якушинці) — українська легкоатлетка (багатоборство), олімпійський чемпіон, Майстер спорту міжнародного класу з багатоборства. В селі живуть її батьки.
• Саїнчук Василь Васильович (1979—2015) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

• Я́кушинці // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974 — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788 с. — С. 192

• Jakuszyńce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 385. (пол.)
• Облікова картка на сайті ВРУ [Архівовано 2 серпня 2018 у Wayback Machine.]
• Погода в селі Якушинці [Архівовано 10 червня 2015 у Wayback Machine.]
• Україна, ядерна зброя та привиди на карті: за слідами «Сатани». www.radiosvoboda.org. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 25 грудня 2018.

Це незавершена стаття з географії Вінницької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.