Ярема Казимир Петрович

Казимир Ярема
Казимир Ярема
Казимир Петрович Ярема
Народився	8 квітня 1946 (79 років); Йосипівка, Тернопільський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	УРСР → Україна
Діяльність	краєзнавець, публіцист, громадський активіст
Alma mater	Чортківське педагогічне училище, Львівський державний університет імені Івана Франка
Членство	Національна спілка журналістів України
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Казимир Петрович Ярема (нар. 8 квітня 1946, с. Йосипівка, нині Тернопільська область) — український краєзнавець, публіцист, громадсько-політичний діяч. Член Національної спілки журналістів України (2006).

Життєпис

Казимир Ярема народився 8 квітня 1946 року в селі Йосипівці, нині Великоберезовицької громади Тернопільського району Тернопільської области України.

Закінчив Чортківське педагогічне училище (1966, нині гуманітарно-педагогічний фаховий коледж імені Олександра Барвінського), історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка (1973, нині національний університет).

Працював учителем на Рівненщині, також у селах Смолянці, Йосипівці (від 1977 директор), Острові (від 1982 директор) Тернопільського району.

У 2000—2004 роках був головою Тернопільської правозахисної організації «Спілка власників землі»; 2005—2007 — провідний спеціаліст Тернопільського центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких громадян.

Член Народного руху України; голова Острівського первинного осередку Товариства української мови (1989), Тернопільської районної організації Української народної партії (2000—2010). Діяльний в товариствах «Просвіта» (від 2013 голова Тернопільського районного відділення), та ім. Богдана Лепкого (1994).

Учасник Помаранчевої революції та Революції гідності.

Доробок

Від 1963 — дописувач періодичних видань.

Книги:

«Володимир Хома. Літературний портрет» (2000);
«Три музи Валерія Залізного» (2001)^[1];
«Василь Подуфалий. Життя і творчість» (2005);
«Кривава боротьба за волю України» (2016);
«Школа рідна Острівська» (2019);
«Служив Україні словом» (2020);
«Родина українських патріотів і добрих господарів» (2021).

Упорядник збірки поезій Василя Ярмуша «Україно моя барвінкова», а також його пісень «Мелодії, освячені любов'ю» та повісті про нього «Життя, мов спалах зорі» (всі — 2000).

Нагороди

літературно-просвітницька премія ім. Родини Лепких (2017)^[2]^[3];
ювілейна медаль до 20-річчя створення Народного руху України;
медаль «Учаснику Євромайдану».

Примітки

↑ Три музи Валерія Залізного / К. П. Ярема. — Тернопіль : Принтер-інформ, 2001. — 66 с.
↑ Кусень, Б. Вони стали лауреатами премії // Свобода. — 2017. — № 68 (1 верес.). — С. 1.
↑ Перші лауреати премії ім. Родини Лепких // Нова Тернопільська газета. — 2017. — 6-12 верес. — С. 7.

Джерела

Головин Б., Хома, В. Ярема Казимир Петрович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 790. — ISBN 978-966-528-318-8.
Добре слово від друзів // Нова Тернопільська газета. — 2016. — № 13 (6-12 квіт.). — С. 7.
Кусень, Б. Служить нації взірцем патріотизму // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2021. — № 16 (21 квіт.). — С. 7.
Кусень Б., Залізний, В. Служить Україні та громаді // Слово Просвіти. — 2021. — № 17/18 (29 квіт.-12 трав.). — С. 3.
Кусень Б., Залізний В., Мочевус, Е. Служить Україні і громаді // Свобода. — 2021. — 13 квітня.
Мого дитинства рідна домівка [Текст] : [огляд книги краєзнавця К. Яреми "Школа рідна Острівська"] / Л. Куземко // Сільський господар плюс Тернопільщина. — № 27 (10 лип.). — С. 7.
Мочевус, Е. З Україною в серці // Свобода. — 2016. — № 28 (8 квіт.). — С. 3.