Яструб-крихітка

?Яструб-крихітка
	;
Охоронний статус
	; Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Ядерні (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Інфратип:	Хребетні (Vertebrata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Яструбоподібні (Accipitriformes);
Родина:	Яструбові (Accipitridae);
Рід:	Яструб (Accipiter);
Вид:	Яструб-крихітка;
Біноміальна назва
	Accipiter superciliosus; (Linnaeus, 1766)
	;
Підвиди
	A. s. fontainieri - Bonaparte, 1853; A. s. superciliosus - (Linnaeus, 1766);
Синоніми
	Falco superciliosus Linnaeus, 1766; Falco tinus Latham, 1790; Nisus tinus (Latham, 1790); Hieraspiza tinus Kaup, 1847; Hieraspiza superciliosa (Linnaeus, 1766)
Посилання
Вікісховище:	Accipiter superciliosus
Віківиди:	Accipiter superciliosus
ITIS:	175343
МСОП:	22695565
NCBI:	56255

Яструб-крихітка^[2] (Accipiter superciliosus) — хижий птах роду яструбів родини яструбових ряду яструбоподібних. Мешкає в Центральній та Південній Америці.

Опис

Яструб-крихітка є одним із найменших хижих птахів світу. Довжина тіла птаха 24–27 см, розмах крил 38–48 см, вага від 75 до 120 г. Виду притаманний статевий диморфізм. Верхня частина тіла темно-сіра, голова сіра з темною смугою над очима, що нагадує брови, шия чорна. Горло і нижня частина тіла білі з темними смугами. Хвіст темний з трьома блідо-сірими смугами і білим кінцем. Дзьоб сірий, восковиця і ноги жовті. очі червоні. У самок верхня частина тіла має більш коричнюватий відтінок, нижня частина кремова, смуги коричнювато-сірі. Молоді птахи можуть бути двох морф. У молодих птахів коричневої морфи верхня частина тіла коричнева, голова сіра, кінець хвоста білий, з трьома сіро-коричневими смугами, нижня сторона кремово-біла зі світло-коричневими смугами, горло кремове. У молодих птахів червоної морфи верхня частина тіла рудувата з темними плямами на спині і крилах, нижня частина тіла руда. Птахи підвиду A. s. fontainieri темнішого відтінку і загалом трохи менші, з коротшим хвостом.

Поширення

Яструб-крихітка мешкає двома окремими популяціями. Перша популяція мешкає в Центральній Америці, від східного Нікарагуа через Коста-Рику, Панаму до західної Колумбії і західного Еквадору. Друга популяція мешкає на схід від Анд, від східної Колумбії через Венесуелу, Гаяну, Суринам і Французьку Гвіану на південь через Еквадор, східне Перу, Болівію і Бразилію до Парагваю і північно-східної Аргентини (провінція Місьйонес).

Яструб-крихітка мешкає у вологих тропічних рівнинних і гірських лісах на висоті від 0 до 1800 м над рівнем моря.

Таксономія

Виділяють два підвиди: A. s. superciliosus (популяція. яка мешкає на схід від Анд) і A. s. fontainieri (центральноамериканська популяція).

Яструб-крихітка генетично близький до венесуельського яструба. Однак генетичні і фізіологічні відмінності цього виду досить значні. Деякі дослідники виділити його в окремий монотиповий рід Hieraspiza^[3].

Раціон

Яструб-крихітка здебільшого полює на невеликих птахів, зокрема на колібрі.

Розмноження

Сезон розмноження яструба-крихітки залежить від регіону. Так, у Колумбії він може тривати з лютого по червень, тоді як в південній частині ареалу з жовтня по січень. У кладці 1–3 біло-блакитних яйця з коричневими цяточками. Інкубаційний період невідомий.

Збереження

Це численний і поширений птах. МСОП вважає цей вид таким, що не потребує особливих заходів зі збереження.

Примітки

↑ BirdLife International (2012). Accipiter superciliosus. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 26 листопада 2013.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Olson, Storrs L. (2006). Reflections on the systematics of Accipiter and the genus for Falco superciliosus Linnaeus (PDF). Bulletin of the British Ornithologists' Club. 126 (1): 69—70. Архів оригіналу (PDF) за 29 жовтня 2013. [Архівовано 2013-10-29 у Wayback Machine.] For further information on the procoracoid foramen in the birds of prey, see also Olson (1987) "Variation in the procoracoid foramen in the Accipitridae" Riv. Ital. Orn. 57(3-4):161-164.[1] "The typical and presumably primitive condition in the Accipitridae is to have the procoracoid process with a distinct foramen for the supracoracoideus nerve piercing the bone."

Джерела

J.L.P. Vieillot: Nouveau dictionnaire d’histoire naturelle, appliquée aux arts, à l’agriculture, à l’économie rurale et domestique, à la médecine etc.. Wyd. Nouv. éd. presqu’ entièrement refondue et considérablement angmentée. T. 10. Paris: Chez Deterville, 1817, ss. 1–591. [] Помилка: {{Lang}}: немає тексту (допомога)
Ferguson-Lees, James; Christie, David A. (1999), Raptors of the World, London: Christopher Helm, ISBN 0-7136-8026-1
Hilty, Steven L. (2003), Birds of Venezuela, London: Christopher Helm, ISBN 0-7136-6418-5
de la Peña, Martín; Rumboll, Maurice (1998), Birds of Southern South America and Antarctica, London: HarperCollins, ISBN 0-00-220077-5
Stiles, Gary; Skutch, Alexander (1989), A Guide to the Birds of Costa Rica, Ithaca, NY: Comstock Publishing Associates, ISBN 0-8014-2287-6

[1] BirdLife International (2012). Accipiter superciliosus. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 26 листопада 2013.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[3] Olson, Storrs L. (2006). Reflections on the systematics of Accipiter and the genus for Falco superciliosus Linnaeus (PDF). Bulletin of the British Ornithologists' Club. 126 (1): 69—70. Архів оригіналу (PDF) за 29 жовтня 2013. [Архівовано 2013-10-29 у Wayback Machine.] For further information on the procoracoid foramen in the birds of prey, see also Olson (1987) "Variation in the procoracoid foramen in the Accipitridae" Riv. Ital. Orn. 57(3-4):161-164.[1] "The typical and presumably primitive condition in the Accipitridae is to have the procoracoid process with a distinct foramen for the supracoracoideus nerve piercing the bone."

[1]

[2]

[3]