10-й цикл сонячної активності
10-й цикл сонячної активності — десятий цикл сонячної активності від 1755 року, коли розпочався систематичний моніторинг кількості сонячних плям[1][2]. Сонячний цикл тривав 11,3 року, від грудня 1855 року до березня 1867 року. Максимальне протягом цього сонячного циклу значення числа Вольфа для кількості сонячних плям спостерігалося в лютому 1860 року і становило 186,2, а початковий мінімум числа Вольфа становив 6,0[3]. Під час переходу з 10-го до 11-го сонячного циклу було загалом 406 днів без сонячних плям[4][5][6]. Саме під час цього циклу відбулися перші спостереження сонячних спалахів. Сонячна буря 1859 року 1 вересня 1859 року Річард Керрінгтон та Річард Годжсон[en] незалежно спостерігали перший сонячний спалах[7]. 1–2 вересня 1859 року сталася найбільша зареєстрована геомагнітна буря, що отримала назву події Керрінгтона[7][8]. Полярні сяйва спостерігалися по всьому світу, навіть над Карибським басейном. Полярні сяйва над Скелястими горами були настільки яскравими, що розбудили золотошукачів, які почали готувати сніданок, думаючи, що вже ранок[9]. Телеграфні системи по всій Європі та Північній Америці вийшли з ладу[10]. Телеграфні пілони викидали іскри, а телеграфний папір раптово спалахував. Деякі телеграфні системи й далі надсилали та отримували повідомлення, попри відключення від джерел живлення. Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
