20-й цикл сонячної активності — двадцятий сонячний цикл, рахуючи від 1755 року, коли розпочався систематичний моніторинг кількості сонячних плям[1][2]. Цикл тривав 11,4 року від жовтня 1964 року до березня 1976 року. Максимальне протягом цього сонячного циклу значення числа Вольфа для кількості сонячних плям спостерігалося в листопаді 1968 року і становило 156,6, а початковий мінімум числа Вольфа становив 14,3[3]. У мінімумі сонячної активності під час переходу від 20-го до 21-го циклу сонячної активності було загалом 272 днів без сонячних плям[4][5][6].
Один з найбільших будь-коли зареєстрованих сонячних протуберанців, знятий під час 20-го циклу сонячної активності, 19 грудня 1973 року[7].
Порівняння з іншими циклами показує, що геомагнітна активність під час спадної фази 20-го циклу (1973—1975) була надзвичайно високою[8]. Висока сонячна активність була одним із факторів, що спричинив більш раннє, ніж очікувалося, повернення Скайлабу в земну атмосферу в 1979 році[9].
Надзвичайно активна активна область McMath 11976 спричинила історичну серію сонячних спалахів та корональних викидів маси в серпні 1972 року. Один корональний викид маси досяг Землі за рекордно короткий час — 14,6 години, — і викликав сильну геомагнітну бурю, яка спричинила глобальні порушення радіозв''язку і проблеми в електричній мережі, а також детонацію численних американських магнітних морських мін у Північному В'єтнамі[11].
↑Gosling, J. T.; Asbridge, J. R.; Bame, S. J. (1 серпня 1977). An unusual aspect of solar wind speed variations during solar cycle 20. Journal of Geophysical Research. 82 (22): 3311—3314. Bibcode:1977JGR....82.3311G. doi:10.1029/JA082i022p03311.
