18-та панцергренадерська дивізія (Третій Рейх)

18-та панцергренадерська дивізія (Третій Рейх) 18. Panzergrenadier-Division
Емблема 18-ї панцергренадерської дивізії Вермахту
На службі	23 червня 1943 — 8 травня 1945
Країна	Третій Рейх
Належність	Вермахт
Вид	Сухопутні війська
Роль	піхота
Чисельність	дивізія
У складі	Див. Командування
Прізвиська	«Сілезька дивізія» (нім. Schlesische Division)
Війни/битви	Друга світова війна Східний фронт Невельська операція Оршанська операція Операція «Багратіон» Бобруйська операція Східно-Прусська операція Млавсько-Ельбінзька операція Битва за Берлін Штурм Берліна
Командування
Визначні командувачі	генерал-лейтенант Курт Ян

18-та панцергренадерська дивізія (Третій Рейх) (нім. 18. Panzergrenadier-Division) — панцергренадерська дивізія вермахту часів Другої світової війни.

18-та панцергренадерська дивізія сформована у червні 1943 року шляхом переформування 18-ї моторизованої дивізії, яка вела оборонні бої проти радянських військ на північному фланзі німецько-радянського фронту в районі озера Ільмень.

До її складу включили 118-й танковий батальйон, що мав на озброєнні 42 штурмових гармати StuG III. До літа 1944 року позиційні бої в районі Єльні, Невеля, Орші. У липні 1944 року входила до складу групи армій «Центр» в Білорусі, яка була практично повністю знищена в боях радянськими військами. Дивізія зазнала нищівних втрат у битві під Бобруйськом, рештки її були відведені до Сілезії, де протягом серпня-листопада 1944 року проводилися заходи відновлення боєздатності з'єднання.

Восени 1944 року 18-ту панцергренадерську дивізію відновили зі збереженням колишньої нумерації всіх частин і підрозділів, після чого знову повернули на німецько-радянський фронт.

У січні 1945 року вона входила до складу групи армій «Центр», що билася в Східній Пруссії. Вела бої на млавському напрямку, брала участь в проведенні контрудару в районі міста Лібштадт із метою відновлення сухопутного зв'язку Східної Пруссії з іншою частиною Німеччини. До середини лютого 1945 року дивізія була вдруге практично повністю розгромлена в боях і залишки евакуйовані морем для відновлення і поповнення.

Для відновлення дивізії використані особовий склад і техніка танкових дивізій «Гольштейн» і «Сілезія». При цьому дивізія отримала додатково 118-й змішаний танковий полк (нім. gemischtes Panzer-Regiment 118) у складі танкового і танково-гренадерського батальйонів, сформований на базі 118-го танкового батальйону і окремих підрозділів танкових дивізій «Гольштейн» і «Сілезія». Після відновлення дивізія була включена до складу 3-ї танкової армії групи армій «Вісла».

У квітні 1945 року після початку радянського наступу на Берлін, дивізія була перекинута до міста і вела бої на його підступах на околицях німецької столиці. 2 травня 1945 року залишки дивізії здалися радянським військам.

• Генерал-лейтенант Вернер фон Ердманнсдорфф (нім. Werner von Erdmannsdorff) (23 червня — 9 серпня 1943)
• Генерал-лейтенант Курт Цутаферн (нім. Karl Zutavern) (9 серпня 1943 — 14 квітня 1944)
• Генерал-лейтенант Курт Ян (нім. Curt Jahn) (14 квітня — 24 травня 1944)
• Генерал-лейтенант Курт Цутаферн (24 травня — 10 вересня 1944)
• Генерал-лейтенант, доктор Ганс Бельзен (нім. Hans Bölsen) (10 вересня 1944 — 1 січня 1945)
• Генерал-майор, доктор Йозеф Раух (нім. Josef Rauch) (1 січня — 8 травня 1945)

Нагороджені дивізії^[10]

Нагороджені Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ для військових формувань Вермахту за збитий літак противника

• 29 листопада 1941 — 2-й батальйон 51-го моторизованого полку за дії 8 вересня 1941 (32)
• 29 листопада 1941 — штабна рота 51-го моторизованого полку за дії 8 вересня 1941 (33)
• 16 травня 1942 — 9-та рота 51-го моторизованого полку за дії 8 вересня 1941 (67)
• 16 травня 1942 — 15-та рота 30-го моторизованого полку за дії 20 вересня 1941 (68)
• 16 травня 1942 — 1-й батальйон 30-го моторизованого полку за дії 14 лютого 1942 (106)
• 28 листопада 1942 — 10-та рота 30-го моторизованого полку за дії 1 червня 1942 (261)

	Кавалери Нагрудного знаку ближнього бою в золоті	2
	Кавалери Золотого Німецького Хреста	92
	Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста[11]	27 (у тому числі — 1 неофіційний)
	Кавалери Почесної відзнаки Сухопутних військ «Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ»	31

• Нагороджені Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ (9)
• Нагороджені Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ за збитий літак противника (2)

• 18-та добровольча танко-гренадерська дивізія СС «Горст Вессель»
• Танкова дивізія вермахту
• Гайлігенбайлський котел
• Апатін-Капошварська операція
• Східно-Померанська операція

• Panzer-Grenadier-Division 18. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 17 вересня 2019. (нім.)
• 18. Panzergrenadier-Division. на axishistory.com. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 17 вересня 2019. (англ.)
• 18.Panzergrenadier-Division [Архівовано 26 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• 18. Panzergrenadier-Division. на okh.it. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 17 вересня 2019. (італ.)
• 18. Infanterie-Division / 18. Infanterie-Division (mot.) / 18. Panzergrenadier-Division [Архівовано 23 січня 2021 у Wayback Machine.]
• 18-я панцер-гренадерская дивизия/ 18. Panzer-Grenadier-Division [Архівовано 21 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)

• Samuel W. Mitcham. German Order of Battle: 1st—290th Infantry Divisions in World War II — Paderborn: Stackpole Books, 2007. — Vol. 1. — 400 p. — (Stackpole military history series). — ISBN 0-811-73416-1.
• Lohn der Tapferkeit. Aus der Geschichte des Artillerie-Regiment 18 der 18. Infanterie-Division/18. Panzergrenadier-Division Liegnitz Teil 1 — 3 — Joachim Engelmann, Oldenburg/Oldenburg o.J. (1979—1985), 395 Seiten und un-nummerierte Anlagen (Text- und Bildbeilagen)
• Die 18. Infanterie- und Panzergrenadier-Division 1934—1945 (Bildband) — Joachim Engelmann, Podzun-Pallas-Verlag, Friedberg 1984

Виноски

Джерела