336-та окрема гвардійська бригада морської піхоти (СРСР)
336-та окрема бригада морської піхоти (336 гв. ОБрМП, в/ч 06017) — з'єднання військ морської піхоти ВМФ СРСР чисельністю у бригаду, що існувало у 1942—1992 роках. Бригада входила до складу Балтійського флоту. Після розпаду СРСР у 1992 році перейшла до складу Збройних сил Російської Федерації. Історія21 березня 1942 був сформований 347-й стрілецький піхотний полк, який в роки німецько-радянської війни пройшов бойовий шлях від Сталінграда до Ельби[1]. 347-й стрілецький полк входив до складу 308-ї стрілецької дивізії (2-го формування) (308 СД (2 ф)), яка була сформована 28 березня 1942 на базі Омського піхотного училища[2]. Особовий склад полку був в основному набраний з військовослужбовців військового училища, мешканців Омської області, Алтайського краю й Гірського Алтаю. В кінці травня 1942 року 308 СД була передислокована в Приволзький військовий округ біля міста Саратова. 19 серпня 1942 дивізія виступила на фронт й до 10 вересня 1942 року вийшла на передову й вступила в бій з супротивником у складі 24-ї армії Сталінградського фронту в районі радгоспу Котлубань (на північний захід від Сталінграда). 308 СД відступила у Сталінград 2 жовтня 1942 року й була підпорядкована до складу 62-ї армії. Бойовими позиціями 308 СД були призначені в районі заводу «Барикади». 3 листопада 1942 року 308 СД передала оборону заводу частинам 138-ї стрілецької дивізії й була виведена в тил. З грудня 1942 року 308 СД перебувала в Резерві Ставки ВГК. У березні-квітні 1943 року дивізія входила до складу Калінінського фронту. З травня 1943 року 347-й стрілецький полк з частинами 308 СД перебували в складі 3-ї армії Брянського фронту на Орловському виступі. З 12 липня 1943 року 308 СД перейшла в наступ на північний схід від міста Орел й до 2 серпня підступила до його околиць. К 5 серпня 347-й полк й частини дивізії визволили місто Орел. За зразкове виконання поставлених бойових завдань на Орловському напрямку 308-ї дивізії та її частинам було присвоєно гвардійський статус зі зміною нумерації. За звільненні міста Орла 25 вересня 1943 року полк був перейменований на 336-й гвардійський[1], а 308-ма стрілецька дивізія перейменована на 120-ту гвардійську стрілецьку дивізію (120 гв. СД). 28 вересня 1943 року 336 гв. СП брав участь у визволенні міста Костюковічи Могилевської області Білорусі. З 10 по 30 листопада 1943 року 120 гв. СД брала участь в Гомельської-Річицькій наступальної операції. 2 серпня 1944 року за звільнення польського міста Білостока полку було присвоєно почесне найменування «Білостоцький»[1]. 15 вересня 1944 році йому вручили орден Суворова 3-го ступеня. З 21 по 26 лютого 1944 року 120 гв. СД брала участь в рогачівсько-жлобінській операції, в ході якої частини дивізії форсували річку Дніпро. За оволодіння містом Рогачов Гомельської області наказом Верховного Головнокомандуючого дивізії було присвоєно почесне найменування «Рогачівська». З 24 по 29 червня 1944 року 120 гв. СД брала участь Бобруйської операції, що була складовою частиною Білоруської стратегічної операції. 336 гв. СП брав участь у прориві оборони противника на північний схід від міста Бобруйськ. З 5 по 27 липня 1944 року 120 гв. СД брала участь в Білостоцькій операції. 27 липня полк взяв участь у боях за визволення міста Білосток. 9 серпня 1944 року 336 гв. СП за успішне виконання поставлених бойових завдань при звільненні міста Білосток присвоєно почесне найменування «Білостоцький». У вересні 1944 року 336 гв. СП брав участь у захопленні міста Остроленка, за що нагороджений орденом Суворова III ступеня. З січня по квітень 1945 року 120 гв. СД брала участь Східно-Прусської операції на ділянці на південний захід від міста Кенігсберг, за що був нагороджений орденом Олександра Невського[1]. У складі 1-го Білоруського фронту 336 гв. СП форсував річку Шпрее й до закінчення бойових дій вів бої з ліквідації оточеної угруповання противника на південному заході від Берліна[2][3]. Війну полк закінчив зустріччю з американськими військами на річці Ельба[1]. Післявоєнний періодУ 1945 році 336-й гвардійський стрілецький полк у складі 120-ї гвардійської стрілецької дивізії був виведений з території окупованої Німеччини у місто Мінськ Білорусі. У 1957 році, зі створенням мотострілецьких військ, 336-й гвардійський стрілецький полк був перетворений на 336-й гвардійський механізований полк у складі 120-ї гвардійської Рогачевської мотострілецької дивізії Білоруського військового округу[3]. У 1963 році було вирішено відродити морську піхоту, що повністю розформовано у СРСР 1956 року. Останнім формуванням морської піхоти у складі Балтійського флоту була 1-ша дивізія морської піхоти, дислокована на території Фінляндії на півострові Порккала-Удд й розформована у 1948 році. Дане з'єднання вело свою історію від 55-ї стрілецької дивізії (2-го формування), що була створена в грудні 1941 року. 7 червня 1963 року 336-й гвардійський механізований полк 120-ї гвардійської мотострілецької дивізії Прибалтійського військового округу було переформовано на 336-й окремий гвардійський полк морської піхоти з передачею до складу Балтійського флоту (336 гв. ОПМП БФ) з передислокацією у місто Балтійськ Калінінградської області РРФСР. 336-й полк став першою військовою частиною у відродженій морській піхоті ВМФ СРСР[4]. 20 листопада 1979 року 336-й окремий гвардійський полк морської піхоти був остаточно переформований на 336-ту окрему гвардійську бригаду морської піхоти. Організаційно-штатна структура 336-ї бригади на момент створення була такою ж як 61-ї бригади морської піхоти Північного флоту й 810-й бригади морської піхоти Чорноморського флоту. Бригади складалися з 3 піхотних батальйонів, 1 артилерійського дивізіону, 1 протитанкового дивізіону, 1 зенітного ракетно-артилерійського дивізіону й 1 танкового батальйону. Чисельність особового складу бригади була близько 2000 осіб[5]. З 1967 року батальйон 336-го полку перебував у Середземному морі на десантних кораблях. З травня 1969 року в зв'язку із загостренням ситуації на Близькому Сході, був створений зведений посилений батальйон морської піхоти, завданням якого була охорона стратегічно важливого порту Порт-Саїд в Єгипті, який був наданий єгипетською владою як один з пунктів для дислокації середземноморської ескадри ВМФ СРСР. Також підрозділи посиленого батальйону несли чергування біля нафтових терміналів в Суецькому каналі. Для комплектування батальйону відбиралися роти від частин морської піхоти зі всіх чотирьох флотів включаючи 336-й полк. Особовий склад батальйону був змінним на основі постійної ротації. Підрозділи, відряджені від військових частин, змінювалися кожні 4 місяці[6]. З листопада 1977 року підрозділи 336-го полку почали постійне бойове чергування у Червоному морі . З вересня 1983 року по серпень 1989 року сформований підрозділ морської піхоти 336-ї бригади кілька разів вирушав на бойове чергування до узбережжя Анголи. З 1989 до 1993 року бригада взяла під охорону й оборону важливі об'єкти флоту й охорону пам'яток в містах Рига, Лієпая, Клайпеда, Таллінн[3][7]. Після розпаду СРСР у 1992 році бригада перейшла до складу Збройних сил Російської Федерації. Структура1989Дійсні і умовні назви військових частин входили до складу бригади на 1989 рік[8]:
Озброєння1989На озброєнні бригади перебувала наступна військова техніка[3][5][8]:
КомандуванняУ повному списку вказані командири з'єднання на всіх історичних етапах:[2][3][7]. Командир 347-го стрілецького полку:
Командири 336-го гвардійського стрілецького полку:
Командир 336-го гвардійського мотострілецького полку:
Командири 336-го окремого гвардійського полку морської піхоти:
Командири 336-ї окремої гвардійської бригади морської піхоти:
Примітки
Література
Джерела
|
||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
