CH-46 Sea Knight
CH-46 Sea Knight (укр. «Сі Найт»)[a] — американський середній цивільний і військово-транспортний вертоліт, з 1960-х років по 2015-й стояв на озброєнні Корпусу морської піхоти США. Розроблений для заміни вертольотів Piasecki H-21[2]. Історія створенняРозробка нового транспортного вертольота, призначеного для заміни в армії США швидко застарілого CH-21, була розпочата фірмою Vertol Aircraft (у 1960 році увійшла до складу Боїнг Гелікоптер) у 1956 році. Новий вертоліт зберіг поздовжню схему розташування гвинтів H-21, але мав більш компактне компонування і більш потужну силову установку — два газотурбінних двигуна. Дослідний зразок V-107-I здійснив перший політ 22 квітня 1958 року. У липні того ж року армія США замовила десять прототипів під позначенням YHC-1A для проведення випробувань та оцінки. Перший з цих прототипів піднявся в повітря в серпні 1959 року. Але в цей час у V-107 з'явився серйозний конкурент. Армія паралельно з YHC-1A замовила у Vertol Aircraft дуже схожий, але більш місткий і вантажопідйомний вертоліт YHC-1B (фірмове позначення — V-114, майбутній CH-47 Chinook), і після випробувань зупинила свій вибір на ньому. У результаті замовлення на YHC-1A був зменшений до трьох вертольотів, а після проведення льотної оцінки всі три машини були повернуто виробнику. Щоб урятувати проект V-107 від краху, фірма вирішила спробувати просунути його на ринку цивільних пасажирських вертольотів. Комерційний варіант V-107-II, перероблений з YHC-1A, здійснив перший політ 25 жовтня 1960 року. У цей час ідея пасажирських вертольотів була дуже популярною, і нова машина почала експлуатуватися авіакомпанією Нью-Йорк Airways з липня 1962 року. Однак V-107 чекало щось більше, ніж доля цивільного рейсового вертольота. До нього проявили інтерес Корпус морської піхоти (КМП) і ВМС США — їм цілком підходив модернізований YHC-1A. Замовлення на п'ятдесят машин було розміщено у лютому 1961 року, перший політ відбувся 16 жовтня 1962 року. Надалі вертоліт отримав позначення CH-46 і назву «Sea Knight» («Морський лицар»). Задіяні структуриУ розробці та виробництві вертольотів CH-/UH-46 було задіяно наступні структури:[3][4]
Конструкція Зовні CH-46 дуже нагадує вертоліт CH-47, маючи, однак, менші розміри і триопорне шасі яке не прибирається замість чотириопорного. Вертоліт має двогвинтову подовжню схему. Фюзеляж водонепроникний, що дозволяє при необхідності здійснювати посадку на воду. Несні гвинти трилопатеві. Двигуни розташовані поруч у пілоні заднього несного гвинта. Протекторовані паливні баки[en] розміщені у бічних обтічниках, що забезпечують стійкість під час приводнення. Є вантажно-розвантажувальна рампа в задній частині фюзеляжу. Гак, вмонтований в підлогу кабіни, дозволяє здійснювати перевезення вантажів масою до 4,5 т на зовнішній підвісці. Військові модифікації можуть перевозити у вантажній кабіні 26 пасажирів або 15 нош з пораненими і 2 санітарами. Модифікації
Служба CH-46 почали надходити в ескадрильї в другій половині 1964 року. Серійне виробництво вертольотів цього типу в США продовжувалося з 1962 по 1971 рік; всього побудовано 677 машин (в тому числі 621 у військових модифікаціях і 56 у цивільних). ВМС використовували дуже невелика кількість «Sea Knight» (24 машини), основним експлуатантом став КМП. До кінця 1960-х років CH-46 практично повністю замінили старіючі UH-34; таким чином, «Sea Knight» став основним середнім вертольотом морської піхоти США. У березні 1966 року перші «Sea Knight» прибули до В'єтнаму. У бойових умовах всі вертольоти несли додаткову броню і озброєння — два кулемети (як правило, великокаліберні М2, набагато рідше встановлювалися М60). «Sea Knight» отримали у морських піхотинців в цілому хорошу репутацію, ставши «робочим конем» КМП у В'єтнамській війні. Ці вертольоти брали участь в евакуації американського посольства і південнов'єтнамських біженців з Сайгона у квітні 1975 року.  Після В'єтнаму CH-46 використовувалися практично у всіх операціях морської піхоти США. Втрати (бойові і небойові) відзначені під час вторгнення на Гренаду (1983) і операції «Буря в пустелі» (1991). На другий день Іракської війни, 21 березня 2003 року, «Sea Knight» з 268-ї ескадрильї середніх вертольотів КМП США зазнав катастрофи в районі іраксько-кувейтського кордону, що призвело до перших людських втрат сил міжнародної коаліції в цій війні — загинули четверо американських членів екіпажу і вісім британських солдатів. Всього до грудня 2007 року, за наявними даними, в Іраку було втрачено п'ять вертольотів CH-46. До середини 1990-х років вертольоти CH-46 перебували на озброєнні 17 транспортних ескадрилей КМП США. За час своєї довгої служби «Sea Knight» завоювали любов і повагу своїх екіпажів і пасажирів, про що свідчить дане CH-46 прізвисько «жаба» (жаргонна «Phrog») і приказка «ніколи не довіряй вертольоту, якому немає 30 років». У серпні 2002 року після виявлення у двох CH-46 тріщин у компоненті одного з несних гвинтів були припинені польоти всіх американських вертольотів цього типу, але тривога виявилася помилковою — подібних тріщин більше не було виявлено. ВМС США остаточно зняли «жабку» з озброєння у 2004 році, замінивши її вертольотами , Сікорський SH-60. Корпус морської піхоти планує поступово замінювати СН-46 новітніми конвертопланами V-22, проте цей процес займе багато часу, і остаточне зняття «Sea Knight» з озброєння передбачалося не раніше 2014 року. Останні СН-46 були остаточно виведені з експлуатації КМП США в квітні 2015 року.[5] Користувачі CH-46 не були популярними за кордоном, повністю поступаючись CH-47 у вантажопідйомності. У 1963—1965 роках було придбано 18 вертольотів, які отримали позначення CH-113 «Лабрадор» (для ВПС) і СН-113А «Вояжер» (для армії). Частина з них пройшла модернізацію у 1980-ті роки. Було закуплено лише вертольоти японського виробництва і лише цивільні модифікації, в тому числі пожежну, «швидку допомогу» і вертоліт для високопоставлених осіб. Вони мали позначення від KV-107IIA-SM-1 до KV-107IIA-SM-4. 24 вересня 2004 року CH-46 було знято з озброєння ВМС США. На зміну йому прийшов MH-60S «Night Hawk». 9 квітня 2015 року CH-46 було знято з озброєння КМП США. На зміну йому прийшов MV-22 «Osprey». Таїланд використовував кілька японських вертольотів у варіантах для високопоставлених осіб. Було закуплено 25 вертольотів, частина з яких була японського виробництва. Вони використовувалися в національних ВПС (під позначенням HKp 4A) і у ВМС (HKp 4B, 4C HKp, HKp 4D). В 1965 році фірма Kawasaki купила у Боїнга ліцензію на виробництво V-107. Всього в Японії до 1990 року було випущено 156 вертольотів КВ-107 у численних військових і цивільних модифікаціях. Військові вертольоти перебували на озброєнні Сил самооборони країни. ХарактеристикиНаведені характеристики вертольота СН-46Е[6].
Озброєння
ГалереяДив. також
Бібліографія
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
