Представлений у 1961 він став ключовим вертольотом-мисливцем за субмаринами ВМС США і використовувався протягом кількох десятиліть до заміни не амфібійним Sikorsky SH-60 Seahawk у 1990-х. Ці вертольоти також були популярними на цивільній службі і у іноземних військових користувачів. На 2015 вертоліт залишався на службі у багатьох країнах світу. Sea King будувала компанії Agusta у Італії за ліцензією, Mitsubishi у Японії і Westland у Великій Британії під назвою Westland Sea King. Основними цивільними версіями є S-61L та S-61N.
Проектування
Походження
Під час Холодної війни, для радянського флоту було побудовано великий флот з різних субмарин який налічував до 200 робочих човнів. Для боротьби з цією загрозою у ВМС США було ухвалене рішення про покращення і розробку різних засобів боротьби з ворожими субмаринами, в результаті чого з'явився вертоліт Sea King.[3] Наприкінці 1950-х, ВМС США вирішили використати для своїх цілей нові турбовальні двигуни. Сікорський отримав запит від ВМС США на розробку нового вертольоту з турбінами для використання як мисливців за субмаринами; за специфікацією на вертольоті повинний бути сонар для занурювання, можливість проводити до 4 годин у повітрі, а також здатний нести до 380 кг озброєння.[4]
У 1957 Сікорський отримав контракт від ВМС США на всепогодний вертоліт-амфібію. Відповідно першим специфікаціям вертоліт повинен був об'єднувати в собі мисливця і убивці субмарин; до цього такі функції покладалися на два різних вертольоти.[5][4] Також цей вертоліт став першим вертольотом який розроблявся за концепцією нової збройної системи, за якою Сікорський був відповідальний не лише за створення і випуск планера, але і за основні бортові системи, такі як сонар, навігаційне обладнання, електронні пристрої і обладнання підтримки. Наприклад, навігаційний костюм для гвинтокрилів який було створено у співпраці Сікорського та ВМС США.[6]
SH-3A з HS-6 над авіаносцем Kearsarge на початку 1960-х
Ключовою особливістю мисливців за субмаринами є наявність амфібійногокорпусу, що дозволяє гвинтокрилу сідати на воду, а також використання спарених-турбовальних двигунів, що дозволяє мати машині важче і краще обладнання ніж інші вертольоти.[5][7][6] Назва HSS-2 яка пов'язувала вертоліт з раніше створеним HSS-1.[4] Для підтримки програми розробки було створено 10 прототипів.[8] У травні 1959 прототип вперше піднявся у повітря.[5]
На початку 1961 два прототипи було переведено на борт авіаносцяLake Champlain для проведення льотних випробувань; ці випробування, які включали тестування відкидних механізмів лопатей несного гвинта і серії зльотів під час вітру швидкістю до 80 км/год, були успішно завершені у середині 1961.[9][8] Невдовзі після завершення випробувань ВМС США замовили перші гвинтокрили HSS-2, який буде перейменований на SH-3A у вересні 1961.[10] При введені на службу, це був не тільки найбільший вертоліт-амфібія у світі, але й були першими всепогодними вертольотами які серійно вироблялися для ВМС США.[6]
Наприкінці 1961 і на початку 1962, модифікований HSS-2 Sea King використовували для того щоб побити рекорди швидкості МФА серед вертольотів на дальність 3 км, 100 км, 500 км та 1000 км. Ця серія польотів закінчилася 5 лютого 1962 зі встановленням HSS-2 досяг рекорду абсолютної швидкості у 339 км/год.[11][12] Цей рекорд було побито французьким вертольотом Sud-Aviation Super Frelon 23 липня 1963 досягши швидкості 350 км/год.[13]
Подальші розробки
Основна конструкція Sea King мала зменшений шум і інші аспекти які були дуже привабливими для інших операторів, тому Сікорський обрали Sea King для подальших розробок для інших ринків окрім ВМС США.[8] Одним з головних варіантів Sea King стала модель для цивільних операторів, який отримав назву Sikorsky S-61L. Першим оператором вертольоту S-61L стала компанія Los Angeles Airways, який ввів на службу машину 11 березня 1962.[14][15] Ще одним визначним варіантом Sea King, значною зміною було використання звичайного корпусу, став Sikorsky S-61R, який був розроблений для перевезення вантажів і для пошуково-рятувальної роботи, така машина частіше за все використовується у ВПС США і береговою охороною США.[16]
У ВМС США початкові моделі SH-3A Sea King будуть поступово покращені до варіантів SH-3D та SH-3H; вони мають потужніші двигуни і покращені сенсори, що покращує їхнє використання як платформи мисливця за субмаринами. Також Sea Kings використовують для інших завдань, наприклад, як тральщик, для пошуково-рятувальної роботи на полі бою, а також як вантажний/пасажирський транспорт.[5] Екіпажі протичовнових Sea Kings також навчаються працювати і на таких другорядних ролях, тому вертоліт може швидко виконати такі завдання.[17]
ВМС Канади стали основним оператором вертольотів Sikorsky CH-124 Sea King, Sea King залишається основним морським вертольотом Канади протягом 50 років з часу прийняття на озброєння у 1963.[18] Один з відомих винаходів для посадки вертольоту, який використовується у багатьох країнах, походить саме з Канади і має назву 'Beartrap' (Ведмежа пастка). Цей пристрій допомагає Sea Kings сідати у складних умовах, наприклад, на малі посадкові майданчики або під час поганої погоди.[18][19]
Компанія Сікорський видала декілька ліцензій на місцеве виробництво вертольотів, наприклад, Mitsubishi у Японії та Agusta у Італії. Інша компанія з Великої Британії, Westland Helicopters, має право модифікувати Sea King і випускає вертоліт Westland Sea King.[20][21][22] На відміну від американських Sea King, Westland Sea King створений для проведення багато часу у автономному режимі.[23] Загалом Westland випустило 330 Sea Kings; окрім британських операторів, є і закордонні оператори Westland Sea King в тому числі ВПС Індії, ВМС Німеччини, Королівські ВМС Австралії і Королівські ВПС Норвегії.[24]
На початку 21-го століття, через закінчення терміну військової служби, було багато пропозицій на переробку військових Sea Kings для подальшого використання; окрім цивільних операторів, деякі країни, наприклад, Єгипет і Індія, замовляють колишні американські вертольоти Sea Kings для поповнення власного флоту повітряних суден.[25][26][27] Хоча Сікорський припинив випуск вертольотів протягом 1970-х, станом на 2009 рік на службі знаходилося 600 вертольотів Sea Kings.[28]
Конструкція
SH-3A посадка на воду у 1964
Sikorsky SH-3 Sea King це вертоліт-амфібія середнього розміру з двома двигунами. Багато оснащення на борту Sea King є більш передовим ніж на інших схожих вертольотах. Окрім можливості сідати на воду і працювати за будь-якої погоди, це був перший американський вертоліт який міг одночасно шукати і атакувати субмарини.[6] Два турбовальних двигуна давали SH-3 більш високу вантажопідйомність і кращу живучість у порівнянні з попередніми мисливцями за субмаринами.[5] При збої у роботі одного двигуна, Sea King міг продовжувати політ на іншому двигуні.[29] На Sea King було встановлено двигун General Electric T58-GE-8B, який мав потужність 1250 к.с.[6]
При виконанні звичайних завдань екіпаж Sea King складався з чотирьох осіб; пілота і другого пілота і двох членів екіпажу які знаходилися у кабіні. При виконанні полювання за субмаринами, у кормі знаходився оператор який керував і слідкував за пошуковим обладнанням і збором отриманих даних.[30] При пошуково-рятувальних завданнях кабіна Sea King вміщувала 22 особи; у медичному варіанті, можна було перевозити дев'ять нош із двома лікарями. У транспортному варіанті можна було перевозити 28 солдат.[31]
Sea King було оснащено багатьма елементами для виконання морських операцій; лопаті несного і хвостового гвинтів складалися автоматичною системою для компактного зберігання вертольоту на борту корабля.[6] Використання корпусу-амфібії дозволяло Sea King сідати на воду і знаходитися на поверхні води як човен; додаткові повітряні балону у спонсонах давали вертольоту додаткову остійність і плавучість, завдяки цих заходам вертоліт успішно протистояв хитавиці.[7] Конструкція корпусу також допомагала вертольоту сідати на важкій місцевості, в тому числі на льоду, болотах та тундрі.[6] У спонсонах приховані звичайні колеса для посадки на землю.[6]
На вертоліт можна встановлювати різне озброєння. Для полювання за субмаринами, вертоліт може нести чотири торпеди або чотири глибинні бомби. Для боротьби з кораблями, деякі моделі могли нести одну або дві ракети, зазвичай Sea Eagle або Exocets.[32] Sea King також може нести ядерну бомбу B57.[33] Протичовнове обладнання Sea Kings включає гідролокатор AQS-13A/B/E, спеціалізований комп'ютер для обробки даних з локатора і сонарного буя, різні варіанти гідроакустичних буїв, ресивер гідроакустичних буїв ARR-75 і датчики магнітних аномалій. На всіх вертольотах встановлено обладнання AKT-22 для отримання даних з усіх власних елементів у радіусі.[34] Деякі останні моделі Sea King мають цифрові навігаційні системи і системи нічного бачення.[35]
Історія використання
Декілька UH-3H Sea Kings під час зльоту, 2003
Sea King було прийнято на озброєння ВМС США у червні 1961 під назвою HSS-2. Після введення уніфікованої системи позначення літальних апаратів, назву було змінено на SH-3A. В основному його використовували у полюванні на субмарини: пошук і відстежування радянських субмарин; при виникненні бойової ситуації вони могли атакувати ворожі субмарини.[36] Sea King могли працювати з берегових платформ для збільшення витривалості і дальності атаки. Можливо було проводити операції і в ночі, хоча це і створює значні труднощі для льотного екіпажу.[37][38]
Sea King також виконував різні завдання, такі як пошуково-рятувальні операції, перевезення вантажів, протикорабельні завдання і ДРЛС. Авіаносці використовували Sea King для власного захисту від ворожих літаків, вони були готові врятувати екіпаж літака який впав при посадці або зльоті.[39] Вони перевозили людей і пошту між кораблями.[37]
Під час війни у В'єтнамі SH-3 рятували екіпажі збитих літаків на морі і на суші, такі машини мали самоущільнювальні паливні баки, багато кулеметів і важку броню.[43] Через велику дальність дії і безпечність, їх часто використовували для рятувальних вильотів у тили північних в'єтнамців для вивезення екіпажів збитих літаків.[8] Sea King також використовували для медичної евакуації та ліквідації наслідків стихійних лих.[37]
VH-3 Sea King корпусу морської піхоти як «Борт номер один» сідає поряд з Білим домом
Декілька Sea Kings були у підрозділі КМП США HMX-1[en], де вони використовуються якості президентських вертольотів; у цьому плані, позивний 'Marine One' вертольоти використовують лише для перевезення президента. На 2012, згідно програміVXX[en] планується заміна флоту вертольотів Sea King.[46][47] У 1992 Міністерство юстиції США подали в суд на компанію Сікорський стверджуючи, що компанія завищує ціни на компоненти для ВМС США.[48] У 1997 Міністерство юстиції подало подальше звинувачення проти Сікорського в умисному завищенні ціни за контрактом модернізації Sea King ВМС США[49]
Протягом 1990-х у ВМС США Sea King були замінені більш сучасними Sikorsky SH-60 Sea Hawk.[50] Проте, SH-3 продовжили використовувати у резервних підрозділах як транспортні і пошуково-рятувальні. 27 січня 2006 на морській базі Норфолк, Вірджинія проведено церемонію списання зі служби SH-3.[51] Вони були замінені більш сучасними вертольотами SH-60 Sea Hawk.[37]
Варіанти
SH-3D Sea King підбирає капсулу Apollo 17. На задньому плані авіаносець TiconderogaHH-3A на борту Bon Homme Richard«Борт Номер Одни», президентський VH-3A «Sea King» який використовувався у 1961—1976, на постаменті у Бібліотеки Ніксона SH-3G у 1981
Пошуково-рятувальний вертоліт ВМС США. 12 перероблені з SH-3A.[5]
CH-3A
Вйіськово-транспортна версія ВПС США; три перероблені з SH-3A у CH-3A; пізніше вони стали CH-3B.[54]
NH-3A (S-61F)
Експериментальний високошвидкісний гвинтокрил, з обтічним фюзеляжем, без поплавців, з короткими крилами на яких було розташовано два реактивних двигуна для збільшення швидкості, один перероблений з SH-3A. Пізніше перероблено хвостовий гвинт, він міг обертатися на 90° і слугував як штовхальний пропелер; на вертольоті встановлювався штовхальний пропелер «Roto-Prop» розроблений для Sikorsky S-66.[55]
RH-3A
Вертоліт-тральщик ВМС США. 9 перероблені з SH-3A.[52]
VH-3A
Пасажирський вертоліт для VIP осіб армії і КМП США; перша назва HSS-2Z. Побудовано 8, плюс два SH-3A перероблено з пошкоджених вертольотів (один YHSS-2 і один SH-3A). Інші було повернуто ВМС США у 1975—1976 і замінено VH-3D.
Експортна версія для ВПС Данії. Більші понтони без плавучих баків, 530-літровий центральний бак замість гідролокатора і відсутність автоматичної системи складання лопатей.[57]
S-61A-4 Nuri
Пошуково-рятувальний вертоліт ВПС Малайзії. 31 місце для бійців. Побудовано 38.[53]
S-61A/AH
Багатофункціональний вертоліт для пошуково-рятувальних робіт у Антарктиці.
S-61B
Експортна версія мисливця за субмаринами SH-3 ВМС Японії.
Позначення компанії для VH-3A. Побудовано один для Індонезії.
S-61L/N
Цивільна версія Sea King.
S-61R
S-61R служив у ВПС США під позначеннями CH-3C/E Sea King і HH-3E Jolly Green Giant, а також у береговій охороні США і ВПС Італії під позначенням HH-3F Sea King (більш відомий під прізвиськом «Пелікан»).[58]
Програма покращення Sea King (SKIP) була спрямована на встановлення нової авіаоніки для покращення безпеки.[59]
CH-124B
Альтернативна версія CH-124A без гідролокатора, але з датчиком MAD. У 2006 5 машин було перероблено для підтримки Standing Contingency Task Force (SCTF), і мали додаткові місця для бійців і нові радіостанції. Плани встановлення швидкої лебідки, EAPSNIPS (Engine Air Particle Separator / Snow & Ice Particle Separator) не увінчалися успіхом.[59]
CH-124B2
Шість CH-124B було оновлено до стандарту CH-124B2 у 1991—1992. Перероблений CH-124B2 мав сонарні буї для пошуку субмарин, а також мав гідролокатор для доповнення гідролокаторів корабля. Через те, що полювання за субмаринами перестало бути основним пріоритетом канадських військових CH-124B2 були перероблені на транспорти для військ Standing Contingency Task Force.[59]
CH-124C
Один CH-124 використовувався Helicopter Operational Test and Evaluation Facility яка розташована у Ширвотері. Він використовувався для тестування нової трансмісії.[59]
CH-124U
Не офіційна назва чотирьох CH-124, які були модифіковані як вантажо-пасажирські вертольоти. Один розбився у 1973, а інші пізніше було перероблено на CH-124A.[59]
Westland Sea King випускався за ліцензією компанією Westland Helicopters Ltd у Великій Британії, яка випускала спеціальну версію для ВМС Великої Британії. Вона мала два двигуни Rolls-Royce Gnome (ліцензійні T58) і британську авіоніку і обладнання. Вперше піднялася у повітря у 1969 і прийнята на озброєння наступного року. Машину також використовували ВПС Великої Британії у пошуково-рятувальних операціях і продавали у багато країн світу.
Agusta
AS-61
Позначення компанії H-3 Sea King побудованих за ліцензією Agusta.
AS-61A-1
Італійська експортна модель для ВПС Малайзії.
AS-61A-4
Військовий транспортний, пошуково-рятувальний вертоліт.[60]
Ліцензійна версія S-61B(SH-3D) як мисливець за субмаринами ВМС Японії. Побудовано 28,
HSS-2B
Ліцензійна версія S-61B(SH-3H) як мисливець за субмаринами ВМС Японії. Побудовано 23,
Оператори
Вертоліт ВПС Великої Британії Westland Sea King, ліцензована копія Sea KingВертоліт ВМС Бразилії SH-3 Sea King на підльоті до USS Bunker Hill.Вертоліт ВМС Ірану ASH-3D Sea King у військових навчаннях Velayat-90Rescue 5 департаменту шерифа Лос-Анджелеса, H-3 Sea King, над узбережжям Ранчо Палос Вердес.
23 листопада 2022 року під час виступу в Осло міністр оборони Великої Британії повідомив про передачу трьох британських вертольотів Sea King (імовірно британську версію Westland WS-61 Sea King) Україні[75]. При чому, перший вертоліт вже переданий та знаходиться в Україні[76].
Вертольоти, імовірно, служитимуть для виконання пошуково-рятувальних задач[76].
У Великій Британії вже було підготовлено десять екіпажів для роботи на цих вертольотах[75].
Льотно-технічні характеристики (SH-3)
Схематичне зображення SH-3 Sea King
Джерело:Omnifarious Sea King,[77]U.S. Navy Fact File.[1]
Fieldhouse, Richard and Taoka Shunji. Superpowers at Sea: An Assessment of the Naval Arms Race. Oxford, UK: Oxford University Press, 1989. ISBN 0-19829-135-3.
Frawley, Gerard. The International Directory of Civil Aircraft, 2003—2004. Fyshwick, Australian Capital Territory: Aerospace Publications Pty Ltd, 2003. ISBN 1-875671-58-7.
Jackson, Robert, ed. «Sikorsky S-61/SH-3 Sea King.» Helicopters: Military, Civilian, and Rescue Rotorcraft (The Aviation Factfile). London: Grange Books Ltd, 2005. ISBN 1-84013-812-2.
Lake, Jon. «Westland Sea King: Variant Briefing». World Air Power Journal, Volume 25, Summer 1996, pp. 110–135. London: Aerospace Publishing. ISBN 978-1-874023-79-1. ISSN0959-7050.
Leoni, Ron D. Black Hawk: The Story of a World Class Helicopter. Reston, Virginia: American Institute of Aeronautics and Astronautics, 2007. ISBN 1-56347-918-4.
Marolda, Edward J. By Sea, Air, and Land: An Illustrated History of the U. S. Navy and the War in Southeast Asia. Darby, Pennsylvania: DIANE Publishing, 1996. ISBN 0-7881-3250-4.
McGowen, Stanley S. Helicopters: An Illustrated History of their Impact. Santa Barbara, California: ABC-CLIO, 2005. ISBN 1-85109-468-7.
Williamson, Ronald M. Naval Air Station Jacksonville, Florida, 1940—2000: An Illustrated History. Nashville, Tennessee: Turner Publishing, 2000. ISBN 1-5631-1730-4.
Література
Núñez Padin, Jorge Felix (2014). Núñez Padin, Jorge Felix (ред.). Sikorsky S-61D.4 & UH-3H Sea King. Serie Aeronaval (Spanish) . Т. 32. Bahía Blanca, Argentina: Fuerzas Aeronavales. Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 25 серпня 2014.
_c1963.jpg)
,_19_December_1972_(Ap17-S72-55974).jpg)
,_circa_in_the_late_1960s.jpg)
_on_9_March_1981_(6395673).jpg)
.jpg)
.jpg)
