Lockheed Hudson
Локхід Хадсон (англ. Lockheed Hudson), також A-28/A-29/AT-18 — американський військовий літак далекої дії, як використовувався переважно як легкий бомбардувальник або як літак-розвідник. Літак був спроектований та побудований відомою американською авіабудівною компанією Lockheed Corporation перед початком Другої світової війни на замовлення Великої Британії. Використовувався ВПС деяких країн, у першу чергу Великої Британії і країн Британської співдружності. Літак пройшов крізь усю світову війну і іноді виконував функції військово-транспортного та навчального літака, а також залучався для закидання агентів західних союзників на територію окупованої Франції. Канадські ПС широко застосовували надійний літак у боротьби з німецькими підводними човнами. Історія створенняВ кінці 1937 року компанія Lockheed активно шукала покупців для свого нового літака L14[en]. При цьому пропонувались як цивільні, так і воєнні варіанти. В цей ж час британське міністерство авіації шукало можливі морські патрульні літаки. Тому вже 28 червня 1938 року був підписаний контракт на виготовлення 250 літаків в бомбардувальному варіанті. Відмінність від цивільного лайнера в першу чергу полягала в встановленні озброєння — сучасної турелі «Болтон-Пол» з двома 7,62-мм кулеметами зверху ззаду фюзеляжу, двох кулеметів в носі і опціонально одного кулемета в нижній установці. Бомбове навантаження не мало бути великим і складало тільки 762 кг. Також було засклено носову частину для роботи штурмана. Перша серійна машина піднялась в повітря 10 грудня 1938 року, а загалом до квітня 1943 року було виготовлено 2940 літаків.[1] Основні модифікації
Бойове застосування![]() Як і було заплановано «Хадсони» Королівських ВПС Великої Британії в основному використовувались для морського патрулювання, і спочатку надходили в ескадрильї Берегового командування. Окрім власне патрулювання, в квітні-червні 1940 року вони використовувались і як бомбардувальники проти норвезьких портів. 12-13 лютого 1942 року «Хадсони» берегового командування полювали за німецькими кишеньковими лінкорами «Шарнхорст» і «Гнейзенау», які прямували в північне море, але ця операція не принесла результатів. Проте за всю війну «Хадсони» змогли потопити 26 німецьких підводних човнів, а один навіть змусили здатись. Частина «Хадсонів» також попала в користування Бомбардувального командування, і використовувались для бомбардувань цілей в континентальній Європі, наприклад в нічному нальоті на Бремен 25 червня 1942 року взяли участь цілих три ескадрильї «Хадсонів» (35 літаків). Проте це була вимушена міра, і після надходження на озброєння достатньої кількості чотиримоторних бомбардувальників, «Хадсони» до нальотів не залучались. Станом на 7 грудня 1941 року в ВПС Австралії в строю було 77 «Хадсонів», які вступили в бій вже наступного дня: 6 «Хадсонів» 1-ї ескадрильї завдали удару по японських десантних суднах в Малаї, потопивши один транспорт і декілька барж. Тут «Хадсони» теж здебільшого використовувались для патрулювань навколо Австралії і Нової Гвінеї. 32-а ескадрилья базована на Новій Гвінеї також постійно залучалась до розвідувальних польотів і бомбардування японських позицій. В ВПС Нової Зеландії до 7 грудня було створено три ескадрильї «Хадсонів», а до літа 1942 року — ще дві. Новозеландські «Хадсони» діяли проти японських кораблів з Нової Каледонії і Гуадалканалу, але через високі втрати від винищувачів вже в жовтні 1943 року їх почали заміняти на Lockheed Ventura. У США «Хадсони» теж використовувались як протичовнові, і змогли потопити одну німецьку субмарину.[1] Тактико-технічні характеристики![]() Дані з Ударная авиация Второй Мировой — штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы[2] Технічні характеристики
Озброєння
Див. також
Джерела
Література
ПосиланняВікісховище має мультимедійні дані за темою: Lockheed Hudson
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia