Ro-15

Історія
Японія
Назва:	Ro-15 (呂号第十五潜水艦) «Підводний човен № 24» (第二十四潜水艦)
Будівник:	верф ВМФ у Куре
Закладений:	12 червня 1920
Спуск на воду:	14 жовтня 1920
Отриманий:	30 червня 1921
Знятий:	1 вересня 1933
Доля:	перетворений на понтон № 3036
Основні характеристики
Клас і тип:	Підводний човен типу Kaichū II (тип Ro-13)
Водотоннажність:	740/763 (стандартне/повне над водою), 1003 (при зануренні)
Довжина:	70,1 м
Ширина:	6,1 м
Осадка:	3,7 м
Двигуни:	2 дизелі Sulzer загальною потужністю потужністю 2900 к.с. 2 електромотори загальною потужністю 1200 к.с.
Швидкість:	16,5 вузла (над водою), 8,5 вузла (при зануренні)
Дальність плавання:	6000 миль при швидкості 10 вузлів (над водою)
Максимальна глибина:	30 м
Екіпаж:	46
Озброєння:	6 × 450-мм торпедних апаратів (4 носові, 2 зовнішні), 10 торпед 1 80-мм гармата / 28 калібрів

Ro-15 (呂号第十五潜水艦) — підводний човен Імперського флоту Японії. До введення в Японії в першій половині 1920-х років нової системи найменування підводних човнів мав назву «Підводний човен № 24» (第二十四潜水艦).

«Підводний човен № 24» став третім у типі Kaichū II, який створили шляхом модифікації Kaichū I (перші серійні підводні човни власне японської розробки).

Будівництво «Підводного човна № 24» виконала корабельня ВМФ у Куре. По завершенні корабель класифікували як належний до 2-го класу і включили до складу 15-ї дивізії підводних човнів, яка належала до військово-морського округу Куре.

19 липня 1921-го через несправність в електросистемі на кораблі виникла пожежа, яка досягнула торпедного відсіку. Для запобігання важчим наслідкам човен довелось частково затопити. Хоча істотна частина внутрішнього простору вигоріла, «Підводний човен № 24» відремонтували й повернули на службу.

29 липня 1924-го неподалік від протоки, що розділяє Хонсю та Кюсю, корабель зіткнувся з пароплавом, втім, це не призвело до важких наслідків.

1 листопада 1924-го «Підводний човен № 24» перейменували на Ro-15.

1 вересня 1933-го Ro-15 виключили зі списків ВМФ. 7 березня 1934-го корпус колишнього підводного човна призначили для використання як понтон та позначили № 3036. У 1948-му корпус пустили на злам.^[1]