Ruggiero di Lauria (1888)

	Броненосець «Руджеро ді Лаурія» на картині Едуардо де Мартіно
Історія
Королівство Італія
Назва:	Броненосець «Руджеро ді Лаурія»
Будівник:	Regio Cantiere di Castellammare di Stabia
Закладений:	3 серпня 1881 року
Спуск на воду:	9 серпня 1884 року
Прийнятий:	1 лютого 1888 року
Потоплений:	1943 рік
Знятий:	1909 рік
Доля:	Зданий на злам у 1946 році
Основні характеристики
Тип:	Броненосець
Водотоннажність:	11 204 т (стандартна); 11 726 т (повна);
Довжина:	105,9 м
Ширина:	19,8 м
Осадка:	8,7 м
Двигуни:	8 парових котлів; 8 парові машини;
Швидкість:	16 вузлів
Дальність; плавання:	4 500 миль
Екіпаж:	506
Озброєння:	4 x 432-мм гармати; 6 x 152-мм гармат; 4 x 120-мм гармати; 2 x 75-мм гармати; 10 x 57-мм гармат; 17 x 37-мм гармат; 5 x 356-мм торпедні апарати;
Бронювання:	Пояс: 451 мм; Палуба: 76 мм; Барбети: 361 мм; Бойова рубка: 259 мм;

«Руджеро ді Лаурія» (італ. Ruggiero di Lauria) — броненосець однойменного типу Королівських військово-морських сил Італії кінця 19 сторіччя.

Історія створення

Броненосець «Руджеро ді Лаурія» був закладений 3 серпня 1881 року на верфі «Cantiere navale di Castellammare di Stabia» (Кастелламмаре-ді-Стабія). Спущений на воду 9 серпня 1884 року, вступив у стрій 1 лютого 1888 року.

Свою назву отримав на честь адмірала Руджеро Лаурія.

Історія служби

Після вступу у стрій «Руджеро ді Лаурія» увійшов до складу 1-ї Дивізії Активної ескадри, куди також входили флагман «Лепанто», торпедні крейсери «Еурідіче» і «Монцамбано», а також чотири міноносці. Під час маневрів 1893 року відпрацьовувалось відбиття атаки французького флоту на італійський флот.

У 1895 році «Руджеро ді Лаурія», броненосець «Сарденья» та торпедний крейсер «Партенопе» були включені до складу 2-ї дивізії Резервної ескадри, яка базувалась у Ла-Спеції. Того ж року «Руджеро ді Лаурія» у складі ескадри італійських кораблів здійснив візит у Спітгед, Велика Британія. Наступного року ця ж ескадра здійснила візит у Німеччину на Церемонію відкриття Кільського каналу.

У лютому 1897 року Великі держави сформували Міжнародну ескадру у складі кораблів італійського, австро-угорського, французького, британського, німецького та російського флотів, які втрутились у повстання греків Криту проти панування Османської імперії. У складі цієї ескадри перебував також «Руджеро ді Лаурія».

Надалі «Руджеро ді Лаурія» почергово перебував у складі як Активної ескадри, так і Резервної, коли корабель більшу частину року перебував у порту, без виходів у море, і зі скороченим екіпажем.

У 1900 році на кораблі були додані по 29 малокаліберних гармат (2 x 75-мм гармати, 10 x 57-мм гармат та 17 x 37-мм гармат).

У 1909 році корабель був виключений зі складу флоту. Він був перейменований на «GM45» і використовувався як плавучий склад палива у Ла-Спеції. У 1943 році він був потоплений під час нальоту авіації союзників. У 1946 році рештки корабля були підняті та здані на злам.

Література

Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
Энциклопедия броненосцев и линкоров. / А.Е. Тарас, Минск, 2002 (рос.)