Ізарський Олекса

Олекса Ізарський
Ім'я при народженні	Мальченко Олексій Григорович[1]
Псевдонім	Ол. Із.[1] і О. Погар[1]
Народився	30 серпня 1919(1919-08-30)[1]  Полтава, УНР[1]
Помер	28 березня 2007(2007-03-28)[1] (87 років)  Лейквуд, Каягога, Огайо, США[1]
Країна	СРСР  США
Національність	українець
Місце проживання	Лейквуд[1]
Діяльність	письменник, літературознавець, перекладач, прозаїк, літературознавець, прозаїк-романіст
Сфера роботи	творче та професійне письмоd[2], літературознавство[2] і перекладацтво[d][2]
Alma mater	Факультет романо-германської філології Київського університету імені Тараса Шевченкаd (1941)[1]
Знання мов	українська[2]
Жанр	повість[d] і нарис
Magnum opus	цикл творів про родину Лисенків
Сайт: сторінка

Оле́кса Іза́рський (інші псевдоніми: Ол. Із., О. Погар; справжнє прізвище Олексі́й Григо́рович Ма́льченко; 30 серпня 1919, Полтава — 28 березня 2007, Лейквуд, поблизу Клівленда, штат Огайо, США) — український письменник-романіст, літературознавець, перекладач.

Народився в Полтаві в родині банківського службовця та лікарки. Середню освіту (зокрема, знання німецької та французької мов) здобув приватно в Полтаві. Вищу освіту здобув, навчаючись у 1937—1941 роках у Київському університеті (романо-германський відділ).

1942 року в окупованій Полтаві почав писати повість «Ранок» [Архівовано 10 липня 2020 у Wayback Machine.], яку завершив 1943 року в Кам'янці-Подільському, видав 1963 року в Мюнхені.

Восени 1943 року разом із батьками емігрував на Захід. Після війни жив у Діссені та Мюнхені.

Наприкінці 1940-х років після смерті батька із матір'ю та братом переїхав до США, оселився в Клівленді.

Тільки 1999 року до 80-ліття письменника Полтавська філія Суспільної служби України видала першу книгу Олекси Ізарського в Україні — роман «Полтава». До цього книжки Олекси Ізарського видавалися лише за кордоном.

Олексій Мальченко рано зацікавився літературною творчістю. Розпочав її зі щоденників. У 1930-х роках входив до літературного гуртка при Полтавській центральній науковій бібліотеці, яким керував Пилип Капельгородський. Він перший звернув увагу на обдарованого юнака. Заохочений Капельгородським, Олексій ще в шкільні роки написав роман «Мій дід», який мав би бути початком серії повістей і романів про Віктора Лисенка.

Першою опублікованою книжкою Ізарського став літературно-критичний нарис «Рільке на Україні» [Архівовано 1 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (Філадельфія, 1952; перекладено німецькою мовою).

Повість «Ранок» поклала початок циклу белетристичних творів — своєрідної родинної хроніки про духовне становлення Віктора Лисенка, його рідних, викладачів, товаришів, а потім про життя родини Лисенків у Німеччині, де вони опинилися під час війни та жили в повоєнні роки.

Другу книжку цієї серії «Віктор і Ляля» (Мюнхен, 1965) присвячено шкільним рокам головного героя.

Наступні романи:

• «Ранок» [Архівовано 10 липня 2020 у Wayback Machine.] (1963);
• «Київ» (1971, навчання в університеті);
• «Полтава» [Архівовано 1 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (1977, період окупації);
• «Чудо в Мисловицях» (1967, перебування Лисенків у Шлезьку в 1944 році);
• «Саксонська зима» [Архівовано 1 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (1972);
• «Літо над озером» [Архівовано 1 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (1981, життя сім'ї в Баварії);
• «Столиця над Ізаром» (інша назва «Мюнхен», завершена 1986).

У творах, присвячених життю Лисенків за межами України, Олекса Ізарський прагнув показати долю людей, що вирвалися із «соціалістичного раю» і вперше вільно глянули на світ (як пише автор, «не крізь російські окуляри»).

Твори Ізарського стали своєрідним протиставленням «великій радянській літературі», фальшивій за своєю суттю. Усі книги «лисенківського циклу» творять певну єдність, через яку проходить образ (великою мірою автобіографічний) Віктора Лисенка. Центральною проблемою є його ставлення до України, її національних проблем.

Проза Ізарського позначається оригінальністю письма (Ігор Качуровський називає «орнаментальною» що означає «умовне віддалення від предмета»), асоціативністю думок і образів, вишуканістю висловів, багатством метафор, порівнянь, інших художніх засобів зображення.

За визначенням Анни-Галі Горбач, письменник «працює не для сьогодення, а бачить свій вклад в українську літературу з широких перспектив майбутности».

Крім художньої прози, Ізарський багато років (особливо в 1940—1970-х) виступав з літературними статтями, уривками із щоденників, рецензіями, оглядами, спогадами про зустрічі з українськими та німецькими письменниками тощо. Їх друкували газети та журнали «Час», «Українська трибуна», «Сучасність», «Українська літературна газета» та ін.

• Ізарський Олекса // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1959. — Кн. 2, [т. 3] : Зернове господарство — Кропивницький. — С. 857. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Ротач Петро. Розвіяні по чужині. Полтавці на еміграції: Короткий бібліографічний довідник. — Полтава, 1998.
• Юр. Лавріненко. О. Ізарський. Ранок. — Рецензія // Листи до приятелів. 1964. — № 3—4. — С. 39.
• Костюк Г. З літопису літературного життя в діяспорі. — Мюнхен, 1971. — С. 25.
• Горбач Анна-Галя. Зустріч українця з Німеччиною: (Ізарський. Чудо в Мисловицях) // Сучасність. — 1967. — № 11. — С. 119—122.
• Рудницький Л. Література з місією // Слово і час. — 1992. — № 2. — С. 45.
• Качуровський I. Проза Олекси Ізарського // Сучасність. — 1996. — № 3—4 — С. 163—170.
• Галян Галина. Помер Олекса Ізарський (1919—2007) (Олексій Мальченко) // Свобода. — 2007. — Число 24. — 15 червня. — С. 26.
• Доценко Р. Полтавський «ізарець» // Літературна Україна. — 2007. — 23 серпня. — С. 7.
• Доценко Р. Прощання — перед майбутніми зустрічами // Наше життя. — Нью-Йорк: Видає Союз українок Америки. — 2007. — № 11 (листопад). — С. 9-8, 28.
• Качуровський І. Проза Олекси Ізарського // Сучасність. — 1996.№ 3-4. — С. 163—170.
• Костюк Г. Українська еміграційна проза за 1965 рік // У світі ідей і образів. Вибране. –Сучасність, 1983. — С. 425—428.
• Мацько В. Пріоритетні жанрові модуси в діаспорній прозі XX століття // Мацько В. Українська еміграційна проза XX століття. — Хмельницький: ПП Дерепа І. Ж., 2009. — С. 117—275.
• Ротач П. І слово, і доля, і пам'ять: Статті, дослідження, спогади. — Полтава: Верстка, 2000. — С. 429—443.
• Юриняк А. Про роман «Київ» Ізарського // Критичним пером. — Лос-Анджелес, 1974. — С. 75—80.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості // Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
• Віталій Орловський УКРАЇНСЬКІ МИТЦІ ДІАСПОРИ: ОЛЕКСА ІЗАРСЬКИЙ \\ Донецький вісник Наукового товариства ім.. Шевченка. — т. 53. — ХАРКІВ-ЗАПОРІЖЖЯ, 2024. С. 48-52.

• О. Г. Астаф’єв. Ізарський Олекса // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — ISBN 978-966-02-6092-4.
• Олекса Ізарський. Полтава [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.]
• Ізарський. diasporiana.org.ua. Diasporiana, пошук творів{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки зі значенням параметра postscript, що збігається зі стандартним значенням в обраному режимі (посилання)