Аурванділь

Англосаксонське слово *earendel* використовувалося на позначення Венери — «вранішньої зорі, яка яскраво сяє на світанкові перед тим, як встає сонце»^[1]

Аурванділ (Еарендел, давньосканд. Aurvandil; давн-англ. Ēarendel; ланґобард. Auriwandalo; давн.в-нім. Orentil, Erentil; лат. Horuuendillus) — імовірно, епітет «вранішньої зорі» Венери в германо-скандинавській міфології. На базі саме цього ангела з давньоанглійської міфології Дж. Р. Р. Толкін створив літературного персонажа Еаренділа.

Фраза з англосаксонської поеми, в якій згадується Еарендел, стосується дохристиянських праведників, які очікують в пеклі Пришестя Христа. Вони просять Еарендела звільнити їх від deorc déaþes sceadu — «темної тіні смертної». Ці рядки збігаються з латинським антифоном О Oriens…, слова якого звернено до Христа: «О, Світле, Що Сходить, Слава вічного світла та Сонце правосуддя, прийди й засяй сидячим у темряві та тіні смертній…»^[2].

Давньоанглійською слово earendel означає «сяюче світло, промінь»^[3]. Найдавнішою відомою формою цього слова є earendil, також зустрічається варіант eorendel. Цим терміном англосакси називали вранішню зорю — Венеру. Згідно з цим значенням в «Бліклінзьких проповідях» «новим Еоренделем» названо Івана Хрестителя, адже він є предтечею Христа подібно вранішній зорі, яка передвіщає появу сонця^[1]^[4].

Аналогічні англосаксонському Еаренделу персонажі зустрічаються й в інших германських народів. Сноррі Стурлусон у «Молодшій Едді» згадує Аурванділя — супутника бога Тора. Згідно з оповіддю, Аурванділь відморозив палець і кинув його у небо, де той став зіркою. В німецькій поемі «Орендел» (приб. 1200 р.) розповідається про сина короля Орендела, який пережив кораблетрощу біля берегів Святої Землі, а після повернення на батьківщину став сповідувати християнську віру серед свого народу^[2]^[4]. Згідно Саксона Граматика був конунгом ютів і батьком Амледа. В англійській мові існує ім'я Арундел (англ. Arundel), яке є сучасною формою давньоанглійського слова «Ерендел».

Див. також

Денниця (міфологія)

Примітки

↑ ^а ^б Карпентер, Джон Рональд Руэл Толкин. Письма, 2004, Письмо № 297. Черновики письма к «мистеру Рангу»
↑ ^а ^б Шиппи, Дорога в Средьземелье, 2003, Эарендил: лирическое ядро
↑ Карпентер, Джон Р. Р. Толкин. Биография, 2002, Часть 2. Глава VI. Воссоединение
↑ ^а ^б Толкин, Властелин Колец. Книга III. Возвращение Короля, 1999, Комментарии. Примечание 178

Література

Карпентер, Х. Джон Р. Р. Толкин. Биография = J.R.R. Tolkien. A Biography / Под ред. С. Лихачевой; Пер. с англ. А. Хромовой. — М.: ЭКСМО-Пресс, 2002. — 432 с. — 10 000 экз. — ISBN 5-04-008886-8.
Карпентер, Х. Джон Рональд Руэл Толкин. Письма = The Letters of J.R.R. Tolkien / Под ред. С. Таскаевой; Пер. с англ. С. Лихачевой. — М.: ЭКСМО-Пресс, 2004. — 576 с. — 3 000 экз. — ISBN 5-699-05080-9.
Шиппи, Т. Дорога в Средьземелье = The Road to Middle-Earth / Пер. с англ. М. Каменкович. — СПб.: Лимбус Пресс, 2003. — 824 с. — 2 000 экз. — ISBN 5-8370-0181-6.
Толкин Дж. Р. Р. Властелин Колец. Книга III. Возвращение Короля = The Lord of the Rings. The Return of the King / Пер. с англ. М. Каменкович, В. Каррика. — СПб: Азбука, 1999. — 734 с. — 7000 экз. — ISBN 5-7684-0749-9.