Бібліотека Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова
Наукова бібліотека Харківського національного університету міського господарства імені О. М. Бекетова — навчальний, інформаційний та культурно-просвітницький підрозділ університету, який забезпечує бібліотечно-бібліографічне та інформаційне обслуговування студентів, аспірантів, наукових і науково-педагогічних працівників та співробітників згідно з їх інформаційними запитами на основі широкого доступу до бібліотечних та інформаційних ресурсів. Історія бібліотекиІсторія Наукової бібліотеки Харківського національного університету міського господарства імені О. М. Бекетова бере свій початок у 1920-х роках. Восени 1921 року у Харкові було відкрито Всеукраїнський музей комунального господарства, який мав у своєму розпорядженні невелику бібліотеку профільної літератури обсягом 150 томів. У 1922 році музей увійшов до складу щойно створеного Всеукраїнського технікуму комунального господарства, якому й було передано бібліотеку[1]. На той час вона займала дві кімнати загальною площею 90 м² на першому поверсі навчального закладу та через обмеженість книжкового фонду працювала як бібліотека-читальня. Штат співробітників налічував усього 5 осіб[2]. Подальшому становленню та розвитку бібліотеки сприяла низка реорганізацій навчального закладу: наказом від 12 червня 1930 року його було перетворено на Харківський інститут комунального господарства (нині — ХНУМГ ім. О. М. Бекетова)[3]. У другій половині 1930-х років, після надбудови третього поверху будівлі інституту на Куликівському узвозі, 12, бібліотеці було надано два зали, що слугували її приміщенням упродовж наступних сорока років[4]. З підвищенням авторитету й популярності інституту серед фахівців та абітурієнтів збільшився й обсяг роботи, відбулося кількісне та якісне зростання книжкового фонду. Так, у 1938 році фонд бібліотеки налічував 35 тисяч примірників, у 1939 році — 40 тисяч, а в 1940 році — вже 45 тисяч. Напередодні війни, у 1941 році, книжковий фонд сягнув 70 тисяч примірників[4]. Під час Другої світової війни, у роки окупації Харкова (1941—1943), інститут зазнав значних руйнувань: було пошкоджено навчальний корпус, знищено та розграбовано обладнання кабінетів та лабораторій, спалено майже всі фонди бібліотеки[2]. Частина книжок, яку вдалося вивезти під час евакуації спочатку до м. Адлера на територію радгоспу «Південні культури», а згодом — до столиці Киргизії м. Фрунзе (нині — Бішкек, Киргизстан), була збережена[4]. Загалом у серпні 1943 року з евакуації повернули близько 10 тисяч книг. Завдяки зусиллям співробітників інституту до 1949 року вдалося відновити 15 тисяч примірників довоєнного фонду[2]. Упродовж 1950-х років колектив бібліотеки, що налічував уже 9 працівників, зосередив зусилля на збереженні, оновленні та ефективному використанні книжкового фонду[4]. У цей період поступово вдосконалювався довідковий апарат бібліотеки: крім генерального алфавітного каталогу, у 1955 році було створено систематичний каталог, у 1960-х роках — читацький алфавітний каталог і алфавітно-предметний покажчик до систематичного каталогу, а у 1970-х роках — топографічний каталог та алфавітні каталоги фондів читальних залів[2]. У середині 1960-х років книжковий фонд бібліотеки було переведено на таблиці Універсальної десяткової класифікації (УДК), яка зберігається як основна класифікаційна система й донині[4]. Книжковий фонд бібліотеки продовжував активно зростати: у 1960 році він становив 100 тисяч друкованих документів, у 1967 році — 212 тисяч, а станом на 1 січня 1970 року — 272 501 друковану одиницю. Штат бібліотеки у цей час налічував уже 17 співробітників. За таких умов наявне приміщення — шість кімнат на третьому поверсі старого корпусу загальною площею 290 м², включно з читальним залом на 60 місць, — не відповідало потребам ані зберігання фонду, ані обслуговування читачів. Незважаючи на організацію пунктів видачі в гуртожитках, загальна площа бібліотеки залишалася недостатньою, а саме приміщення на Куликівському узвозі, 12 перебувало в аварійному стані[4]. У 1974 році за підсумками роботи бібліотеку інституту було переведено з IV до III категорії бібліотек закладів вищої освіти[4]. У 1975 році, після завершення будівництва нового навчального корпусу інституту за проєктом архітектора Г. В. Сіхарулідзе на вулиці Чорноглазівській, 17, бібліотека отримала нове просторе приміщення. Її загальна площа зросла з 570 м² до 2165 м², що зробило бібліотеку однією з найбільш оснащених у місті на той час[2]. До 1976 року, у зв'язку зі зростанням кількості читачів і розширенням простору, штат бібліотеки було збільшено до 35 працівників[4]. У наступні роки у структурі бібліотеки відбулися суттєві зміни, спрямовані на оптимізацію її роботи та розширення спектра послуг: у 1979 році сектор книгозберігання було реорганізовано у самостійний відділ; у 1980-х роках в бібліотеці виокремлено сектор виховної роботи; у 1984 році почав функціонувати абонемент художньої літератури з відкритим доступом до найпопулярніших вітчизняних і світових творів; у 1987 році було відкрито абонемент наукової літератури, а в 1990 році — абонемент навчальної літератури для студентів заочного відділення[2].  У 1990—1991 роках інтер'єри приміщень бібліотеки було оздоблено серією декоративних вітражів, виконаних під керівництвом професора, художника монументально-декоративного мистецтва Олександра Федоровича Проніна[5]. Ці вітражі стали однією з мистецьких візитівок бібліотеки[6]. Із 1999 року у бібліотеці розпочався новий етап розвитку, пов'язаний з автоматизацією бібліотечних процесів. Перші кроки в цьому напрямі були зроблені у межах міжнародного грантового проєкту TEMPUS — TACIS «Environment and Energy»[2], завдяки якому бібліотека отримала фінансування на придбання комп'ютерного обладнання, програмного забезпечення, а також на стажування в бібліотеці Університету Абертей Данді (Шотландія)[7]. Після стажування було розроблено концепцію автоматизації бібліотеки. Єдиним доступним для придбання у межах грантового фінансування ліцензійним програмним забезпеченням виявилася автоматизована бібліотечно-інформаційна система (АБІС) «Liber Media» на 5 робочих місць. Із 2000 року у цій програмі бібліотекарі почали створювати електронний каталог нових надходжень та активної частини фонду. У 2002 році стартував процес введення ретрофонду наукового абонемента. Паралельно тривало навчання персоналу: упродовж 2000—2003 років 24 працівники бібліотеки пройшли курс підготовки з роботи в системі. За три роки у каталозі було створено понад 20 тисяч бібліографічних описів документів[7]. У 2007 році на базі одного з читальних залів було створено електронний читальний зал (нині — зал інформаційного сервісу), обладнаний спочатку 12 комп'ютерами, а у 2010 році — 50 комп'ютерами з доступом до локальної мережі ЗВО та мережі Інтернет[2][7]. Упродовж 2008—2009 років бібліотека перейшла на АБІС Koha — повнофункціональну систему з відкритим кодом, яка й надалі залишається основною платформою для створення електронного каталогу. У цей період було розпочато штрихкодування фонду, що дало змогу реалізувати автоматизовану систему книговидачі[7]. У 2010 році були розроблені дві внутрішні програми: для формування штрихкодів, а також для автоматичного перенесення даних про студентів із деканатів до системи Koha з метою створення електронного читацького формуляра. У 2011 році бібліотека розпочала процес штрихкодування нових надходжень до фонду та внесення відповідної інформації до бази Koha за допомогою двох сканерів[7]. У березні 2015 року ХНУМГ ім. О. М. Бекетова було нагороджено золотою медаллю та дипломом І ступеня на міжнародній виставці «Сучасні заклади освіти — 2015» за інноваційну розробку бібліотеки «Упровадження вільного програмного забезпечення Koha для автоматизації бізнес-процесів бібліотеки вищого навчального закладу»[8]. У вересні 2015 року в межах діяльності Українсько-польського культурно-освітнього центру університету на базі читального залу гуманітарних наук було відкрито «Бібліотеку Українсько-польського культурного центру», фонд якої склали близько 500 наукових і художніх видань, подарованих Генеральним консульством Республіки Польща у Харкові, Польським інститутом у Києві, Європейським інститутом нерухомості у Кракові та Інститутом національної пам'яті у Варшаві[4]. 25 травня 2017 року в бібліотеці було започатковано «Польський кіноклуб»[9]. 26 лютого 2016 року рішенням Вченої ради ХНУМГ ім. О. М. Бекетова бібліотеці було надано статус «Наукова бібліотека»[10]. У червні 2016 року бібліотека приєдналася до консорціумів ELibUkr та e-VERUM[2] і отримала тестовий доступ до міжнародної бази електронних журналів De Gruyter. Із 2017 року користувачам бібліотеки було надано доступ до міжнародної наукометричної бази даних Web of Science, з 2018 року — до Scopus, з жовтня 2019 року — до EBSCO, а з 2020 року — до повнотекстової колекції електронних книг бази даних ScienceDirect, яка є однією з найбільших онлайн-колекцій опублікованих наукових досліджень. Це сприяло інтеграції університетської наукової спільноти у світовий інформаційний простір[4]. З вересня 2016 року в структурі бібліотеки почав функціонувати відділ рідкісних і цінних книг, створений у межах університетського «Фонду історичної, освітньої, наукової, інтелектуальної та культурної спадщини»[2]. Із 2016 року бібліотека бере участь у реалізації концепції «Зелений університет», розробленої в межах проєкту «Ефективне управління енергією — перший крок до зеленого університету» за підтримки Посольства Польщі в Україні. Зокрема, було встановлено 66 світлодіодних освітлювальних приладів у читальних залах і відділах бібліотеки. Також із березня 2016 року бібліотекою реалізується ініціатива «Зелені проєкти університетських бібліотек», у межах якої організовано кампанію зі збирання макулатури в підрозділах університету[2][4]. У тому ж році бібліотека розробила дистанційний курс «Інформаційні ресурси Наукової бібліотеки ХНУМГ ім. О. М. Бекетова» на платформі Moodle, спрямований на формування інформаційної культури, навички пошуку літератури в електронному каталозі та цифровому репозиторії, створення бібліографічних описів, оформлення посилань і дотримання академічної доброчесності[2][11]. У 2017 році Наукова бібліотека ХНУМГ ім. О. М. Бекетова стала членом Української бібліотечної асоціації (УБА)[12] і долучилася до її проєкту «Культура академічної доброчесності: роль бібліотек», спрямованого на формування етичних стандартів у науковій та освітній діяльності[11]. Під час пандемії COVID-19 у 2020 році бібліотека організувала дистанційне обслуговування користувачів, надаючи онлайн-доступ до джерел наукової інформації, зокрема з наукометричних баз даних Web of Science, Scopus і Springer. Фахівці інформаційно-бібліографічного відділу продовжували онлайн-консультації з присвоєння індексів УДК навчальним і науковим виданням[4]. 19 листопада 2020 року бібліотека приєдналася до Публічної заяви Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та установ (IFLA) щодо сприяння цифровій інклюзії[4]. Із лютого 2021 року бібліотека стала частиною мережі цифрових хабів освітньої онлайн-платформи «Дія. Цифрова освіта»[13]. З 1 січня 2023 року Харківський національний університет будівництва та архітектури (ХНУБА) входить до складу ХНУМГ ім. О. М. Бекетова (рішення про реорганізацію ухвалено в листопаді 2021 р.)[14]. Відбулося також об'єднання бібліотек. Російсько-українська війна Унаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну інфраструктура Харківського національного університету міського господарства імені О. М. Бекетова зазнала значних ушкоджень. У період з 24 лютого 2022 року до березня 2023 року по об'єктах університету було завдано 17 ракетних ударів, більшість із яких — із прямим влучанням. Значні руйнування зафіксовано також у будівлі колишнього Харківського національного університету будівництва та архітектури, який з 1 січня 2023 року входить до складу ХНУМГ ім. О. М. Бекетова як Навчально-науковий інститут будівництва та цивільної інженерії. Загалом постраждало 17 із 21 корпусу ЗВО[15][16]. 6 березня 2022 року перших ушкоджень зазнала бібліотека відокремленого структурного підрозділу «Житлово-комунальний фаховий коледж ХНУМГ імені О. М. Бекетова» (ВСП «ЖКФК ХНУМГ ім. О. М. Бекетова»)[17]. Унаслідок ракетного удару 21 червня 2022 року було зруйновано головний корпус коледжу: обвалилося п'ять поверхів, загальний ступінь руйнування будівлі склав орієнтовно 40—60 %[18]. 17 квітня 2022 року потужна вибухова хвиля пошкодила приміщення Наукової бібліотеки, розташованої у головному корпусі університету: вибито скло у 56 вікнах, через ушкодження системи водопостачання приміщення інформаційно-бібліографічного відділу постраждало від підтоплення, внаслідок чого було пошкоджено колекцію краєзнавчої літератури[17][19]. 23 липня 2022 року під час обстрілу центральної частини Харкова зі ствольної артилерії російські війська поцілили у двір ХНУМГ ім. О. М. Бекетова на вулиці Чорноглазівській[20]. Вибуховою хвилею та уламками снарядів вибито скло у 34 вікнах книгозбірні[17].  5 лютого 2023 року внаслідок влучання російської ракети у центральний корпус університету було зруйновано три поверхи, пошкоджено науково-дослідний центр «Мегаполіс», музейний комплекс університету[21]. У приміщенні Наукової бібліотеки було вибито скло у 31 вікні, а також понівечено вітражі, створені у 1990—1991 роках під керівництвом О. Ф. Проніна[22]. Останній зафіксований випадок ушкоджень бібліотеки стався в ніч з 25 на 26 лютого 2025 року, коли під час атаки ударних безпілотників постраждала будівля Навчально-наукового інституту (ННІ) будівництва та цивільної інженерії: вибито скло у вікнах, деформовано віконні рами[23]. Працівники бібліотеки займалися ліквідацією наслідків руйнувань: здійснювали переміщення цінного книжкового фонду й обладнання до більш безпечних місць, облаштування та укриття матеріалів захисною плівкою, очищення приміщень бібліотеки від уламків скла, а також підготовку до відновлення пошкоджених елементів інфраструктури. Попри складні умови воєнного часу, бібліотекарі продовжували займатися науковою, бібліографічною та інформаційною діяльністю, надавати послуги користувачам, впроваджувати інновації у бібліотечну практику[16][22]. Структура бібліотекиЯкісне та оперативне задоволення інформаційних потреб користувачів забезпечує ефективна система обслуговування, яка складається з[24][25]:
Фонди бібліотеки На 2025 рік основний фонд бібліотеки налічує більше 1,5 млн одиниць зберігання, розподілених за фондами[25]:
З 2016 року у межах створення в університеті «Фонду історичної, освітньої, наукової, інтелектуальної та культурної спадщини ХНУМГ ім. О. М. Бекетова» у бібліотеці проводиться робота з формування фонду рідкісної та цінної книги[2]. До цього часу такі видання зберігалися у фондах різних відділів бібліотеки, тож першочерговим завданням стало їх системне виокремлення та облік. Було здійснено перегляд каталогів і книгосховищ та сформовано початкову колекцію, основою якої стали видання, що вийшли друком до 1955 року[26]. Спочатку до фонду було відібрано 5608 примірників, на які створили топокартки[26]. Серед документів, що стали базою фонду, особливе місце посідає зібрання книг академіка архітектури О. М. Бекетова. Крім цього, до складу фонду увійшли книжкові пам'ятки, які мають загальнокультурну, наукову й естетичну цінність, а також документи, що набули значення унікальних джерел, пов'язаних з історією університету та галузями знань, що відповідають його освітньому профілю[2]. З часом кількість цінних видань збільшувалася, а критерії відбору доповнювалися. До фонду увійшли мініатюрні книги, сучасні видання з високим поліграфічним рівнем, а також ті, що мають змістову, краєзнавчу та інституційну цінність[26]. На 2025 рік у фонді зберігається 17869 примірників[25]. У зібранні фонду — енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона (1890—1904), технічна енциклопедія (1929—1936), книги із серій «Бібліотека всесвітньої літератури» та «Життя видатних людей». Окремі колекції становлять видання з приватних бібліотек, подарункові та книги незвичного формату, краєзнавча література, видання з архітектури та мистецтва. Найдавніша книга фонду — п'ятий том «Recueil élémentaire d'architecture», присвячений церквам і каплицям, виданий французькою мовою в Парижі у 1757 році. Загалом фонд відділу рідкісної і цінної книги містить п'ять видань XVIII та 65 книг XIX століття[26]. Проєкти та визнання бібліотекиЗа останні роки бібліотека приєдналася до декількох корпоративних проєктів, які сприяють впровадженню нових послуг та новітніх бібліотечних технологій, а також збереженню культурної спадщини:
Наукова бібліотека є виконавцем проєктів:
У березні 2015 року на міжнародній виставці «Сучасні заклади освіти — 2015» за інноваційну розробку бібліотеки «Упровадження вільного програмного забезпечення Koha для автоматизації бізнес-процесів бібліотеки вищого навчального закладу» ХНУМГ ім. О. М. Бекетова було нагороджено золотою медаллю та відзначено дипломом І ступеня у номінації «Упровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчальну, наукову та управлінську діяльність навчального закладу»[8]. Співробітники бібліотеки неодноразово оголошувалися дипломантами конкурсу «Бібліотекар року», що проводить Методичне об'єднання бібліотек ЗВО Харківської зони:
У 2001 та 2021 роках на урочистих зборах освітян Харкова директори бібліотеки були вшановані як переможці обласного конкурсу «Вища школа Харківщини — кращі імена»[45]. У 2022 році заступник директора бібліотеки отримала Стипендію солідарності у збереженні культурної спадщини України. Цю стипендію засновано загальноєвропейською федерацією асоціацій культури Europa Nostra та Фондом світової спадщини (Global Heritage Fund) у партнерстві з Міжнародним альянсом із захисту спадщини в зонах конфлікту (ALIPH — International Alliance for the Protection of Heritage) та Штабом порятунку спадщини (Heritage Emergency Response Initiative). Вона присуджується фахівцям, які докладають значних зусиль до збереження історичної пам'яті, мистецьких традицій і духовної спадщини України в умовах війни[46]. У 2022 році Науковій бібліотеці ХНУМГ ім. О. М. Бекетова виповнилось 100 років з дня заснування. У зв'язку із військовим станом в країні урочистостей з нагоди ювілею бібліотеки не проводилося. До ювілейної дати була створена книга «Наукова бібліотека ХНУМГ ім. О. М. Бекетова: історія становлення і сьогодення (1922—2022 рр.)». Примітки
Джерела
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
